Р і ш е н н я

І м е н е м    У к р а ї н и

Справа №2-5/2010

29 березня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді              - Овчаренко Н.Г.

При секретареві    - Волошиній Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська правда» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов»язання спростувати відомості, відшкодування моральної шкоди,-

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду у 2002 році із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами.

13 вересня 2002 року у газеті «Дніпровська правда» була опублікована стаття під назвою «Капіталізм на Петровці», у якій журналіст ОСОБА_1 навела низку даних про завод, що не відповідають дійсності, на думку позивача, перекрутила факти таким чином, що своєю статтею створила у читачів газети негативний імідж про завод, принизила ділову репутацію та нанесла моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100 000 грн.

У ході судового розгляду позивач доповнив число відповідачів ОСОБА_1 – штатним журналістом на той час газети, але в ході розгляду справи, після надання пояснень відповідачкою ОСОБА_1 та письмових доказів на їх підтвердження, ОСОБА_1 після онкологічної хвороби померла, а тому позовні вимоги розглядаються лише до газети.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просив їх задовольнити, зобов’язавши газету надрукувати спростування у вигляді запропонованої позивачем статті на першій сторінці газети та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що до редакції звернувся працівник заводу, який і запросив кореспондента на збори трудового колективу, на яких обговорювалися проблемні питання із заробітною платою та травматизмом на заводі. Кореспондент була присутня на зборах та висвітлила у статті ці проблемні питання, що були не тільки обговорені на зборах, але й підтверджені документально. Всі ці документи надані у матеріали статті та у матеріали справи, тому вважає, що належними доказами доведено правдивість відомостей, викладених у статті. Те, що позивач вважає їх образливими для себе та такими, що принижує імідж заводу, - це його суб’єктивна думка.

Окрім цього вважає, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів належними доказами завдання йому відповідачем моральної шкоди.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом.

Суду надано постанову зборів трудового колективу киснево-конверторного цеху позивача від 05.09.2002 (а.с.85 т.1), з якої вбачається, що дійсно у цьому цеху мали місце і несвоєчасні виплати заробітної плати, і виплати не в повному обсязі, не надавалися засоби захисту, мило, молоко.

З відповіді голови обкому профспілки трудящих металургійної промисловості України на запит робочого цього ж цеху від 27.05.2002 (а.с.105 т.1) вбачається, що таки мало місце порушення виплати надбавок до заробітної плати працівникам цього цеху, що суперечить не тільки колективному договору заводу, а й отраслевій угоді.

З газети «Трибуна металурга», що видається позивачем (а.с.126 т.1) вбачається, що 27.05.2002 на заводі було проведено мітинг та до КМУ було направлено листа з проханням виділити гроші на виплати  компенсацій із заробітної плати.

Після цього звернення КМУ надало доручення Міністерству економіки здійснити відповідні перевірки, після яких листом від 21.10.2002 повідомило профспілку заводу, що заборгованість із заробітної плати виникла у зв»язку з незадовільним станом фінансової дисципліни на підприємстві (а.с.108 т.1).

На підставі вищенаведених документів суд дійшов висновку, що в оспорюваній статті містилася достовірна інформація про стан справ з обговорюваних питань як у киснево-конверторному цеху, так і на заводі в цілому, а тому передбачених законом підстав для її спростування немає.

Відповідно до ч.3 ст.7 ЦК України громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

Так як судом не встановлено поширення відповідачем відомостей, що не відповідають дійсності, то і підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу немає.

Керуючись ст.7 ЦК України, ст.ст.11,212-215 ЦПК України, суд, –

В и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська правда» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов»язання спростувати відомості, відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                        Н.Г.Овчаренко