справа №2-418-2007
РІШЕННЯ
Іменем України
22 березня 2007 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кривошеєва Д.А.
при секретарі- Сергієнко О.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Слов'янську цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янсктепломережа» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за теплову енергію,
ВСТАНОВИВ:
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом в інтересах ВО «Слов'янськтепломере-жа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 703 грн. 72 коп..
Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачка є власником АДРЕСА_1, є споживачем теплової енергії, але в порушення вимог ст.67,68 ЖК України не сплачує послуги тепломережі. Має заборгованість за період з 01.07.2004р. по 01.04.2006р. в сумі 703грн.72коп..
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про місце та час судового засідання належним чином була сповіщена, звернулась з заявою про розгляд справи без її участі на підставі наданих документів.
Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши надані сторолнами докази суд приходить до переконання, що даний позов не підлягає задоволенню.
У суді встановлено, що власником АДРЕСА_1був ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Слов'янської міської ради №1293-р від 20.05.1994р. про приватизацію зазначеної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 стала власником зазначеної квартири в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про спадщину за законом р-р № 1-4698 від 05.10.2005р.. Як на підставу стягнення заборгованості за надані послуги з теплової енергії позивач посилається на вимоги ст. 67-68 ЖК України, ст. 20,32 Закону України " Про житлово-комунальні послуги", ст. 35 Правил користування житловими приміщеннями та ст. 526 ЦК України.
Перевіривши обгрунтованість нарахованої суми заборгованості суд приходить до переконання, що позивачем невірно зроблено розрахунок заборгованості, який вимагається стягнути за вказаний період часу. Так, з огляду на надані позивачем оборотні відомості, за період з 1.07.2004р. по 01.01.2005р., заборгованість складає (6міс. х 41.9=251.4грн); за період з 01.01.2005р. по 01.01.2006р. складає
( 9м. х 41.9=377.1грн.; Зм.х 56.16 = 168.48грн.); за період з 01.01.2006р.по 01.04.2006р. складає ( 3 х 56.16= 168.48грн.).Таким чином загальна сума за цей час нарахованих платежів складає- 965.46грн.. Однак разом з тим в цей час було сплачено в липні 2004р.- 129.74грн.; в квітні 2005р.- 200грн.; в червні 2005р.- 50грн.; в липні та серпні 2005р. по 27.50грн., що загалом складає сплаченого- 434,74грн.. Окрім того в цей час проводились перерахунки нарахованих сум платежів, що зменшувало розмір нарахованих платежів. Так в квітні 2005р. зменшилось на 8,27грн.; в липні 2007р. на 9,78грн. та 7,56грн., в жовтні 2005р. на 1,25грн., що складає - 26,86грн.. Таким чином зазначена нарахована сума платежів повинна бути зменшена на вищеозначені суми сплати та перерахунків, що загалом становить - 503.86грн. ( 965.46 - 434.74 - 26.86 = 503.86).
В суді також встановолено, що ОСОБА_1АДРЕСА_1отримала в спадщину після смерті ОСОБА_2. Відповідно до вимог ч.2 ст. 1299 ЦК України вона стала власником зазначеної квартири з моменту її державної реєстрації, тобто з 24.10.2005року.
Перевіривши підстави вимог позивача суд виходить з того, що ст.66-68 ЖК України передбачено обов'язок наймача сплачувати квартирну плату та комунальні послуги. В суді не встановлено, що відповідачка є наймачем АДРЕСА_1. Тобто такі посилання не обгрунтовані і стосуються інших правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 20 ч.З Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - споживач повинен сплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Статтею 32 цього ж Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Однак суд не може погодитись з доводами позивача, стосовно посилань, як на підставу вимог саме на ці норми зазначеного Закону. Так відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги", цей закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно ж ст. 1 Закону, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
В суді встановлено, та не оспорюється позивачем те, що відповідачка в спірній квартирі не проживала, а тому послуг з надання теплової енергії не отримувала та не мала намір отримувати їх, оскільки в квартиру не вселялась та не користувалась нею. Позивачем не надано доказів того, що відповідача отримувала вказані в позові послуги. Як встановоено в суді власником квартири відповідачка стала лише 24.10.2005р., з моменту державної реїстрації нерухомого майна, тому доводи позивача про те , що вона була наймачем чи власником ціїє квартири з 2004р. нічим не обгрунтовані та спростовані встановленими в суді обставинами. Той факт , що в зазначений в позові період проводились сплати, обґрунтовувався відповідачем тим, що ця сплата проводилась на погашення заборгованості, яка мала місце за користування послугами, попереднім власником ОСОБА_2, оскільки про списання його заборгованості її ніхто не повідомляв. І такі доводи відповідача нічим спростовано позивачем. І навпаки час та період сплати, розмір внесків підтверджують доводи відповідача.
Окрім того відповідачем вказано на те, що після смерті поппереднього власника квартири ОСОБА_2, вона зверталась в усі комунальні підприємства з заявою про те, що власник помер та з проханням припинити надання послуг. Ця обставина підтверджується копіями заяв до комунальних підприємств. Хоча позивач і оспорює цю обставину, такі їх доводи спростовуються наказом про списання заборгованості ОСОБА_2, №234 від 29.08.2003року, що свідчить про те, що позивач отримував зазначене повідомлення з наданням копії свідоцтва про семрть, щой було підставою для списання заборгованості.
Окрім того відповідно до вимг ст.20 Закону, споживач має право- на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В суді встановлено, що відповідачка не проживала в спірній квартирі та не була там зареєстрована, що підтверджується довідкою ТОВ "Цидило та К", тобто і з огляду на те , що якщо прийти до висновку, що вона була споживачем, в неї є право на несплату за не отримані послуги в разі її відсутності.
Суд також перевірив підстави вимог стосовно положень ст. 526 ЦК України, та приходить до переконання, що ця норма не може бути застосована, при вирішення цього спору, оскільки вона регулює загальні умови виконання зобов'язання, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання виникає з підстав зазначених ст. 11 ЦК України. Позивач не надав суду доказів, що у відповідача виникло зобов'язання перед ним на підставах передбачених у ст. 11 ЦК України.
Таким чином суд приходить до переконання, що не одне з зазначених правових обгрунтувань вимог позивача, не є підставою для задоволення його вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.66,67,68 ЖК України, ст. 1, 20,32 Закону України " Про житлово-комунальні послуги", ст. 35 Правил користування житловими приміщеннями та ст. 526 ЦК України ст. ст. 10,11,58,60,209 ,212-215,218, 224-226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1- відмовити. Рішення може бути оскаржене позивачем в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 228,229 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.