Справа № 2-а-166/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 червня 2010 року                                                                              смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гапончука В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Літвинчук І.М.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Любешівського ВДАІ капітана міліції Харковця О.В. та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до начальника Любешівського ВДАІ капітана міліції Харковця О.В. та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій вказує, що відповідно до постанови АС №160206 від 10.05.2010 року по справі про адміністративне  правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 350 гривень за вчинення адміністративного правопорушення  передбаченого ч.2 ст.140 КпАП України, а саме за те, що він 16.03.2010  року о 12 год.05 хв. в м.Очаків по вул. Бебеля неузгодив з Державтоінспекцією згідно чинного законодавства, в межах червоної лінії вул.Бебеля місце торгівлі, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху.

З даною постановою позивач не згідний, оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв. Просив її скасувати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що 16.03.2010 року він в м. Очаків виїхав на прибудинкову територію з вулицею Бебеля, задля того, щоб відвантажити родичам громадянина ОСОБА_5, незначну кількість  сільськогосподарських товарів, які перевозив. Крім цього, необхідно зазначити, що торгівлі позивач жодним чином не проводив і не облаштовував  для цього місце та відвантажував сільськогосподарську продукцію не в комерційних цілях. Це все ОСОБА_3 пояснив інспектору ДАІ, однак останній не звертав уваги на його пояснення та почав оформляти протокол про адміністративне правопорушення.  Свої пояснення ОСОБА_3 записав в протоколі про адміністративне правопорушення, однак копії протоколу інспектор ДАІ позивачу не вручив.  Постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач отримав 17.05.2010 року. ОСОБА_3 просив задовольнити його позов в повному обсязі.

    Відповідачі Харковець О.В. та представник управління ДАІ УМВС України у Волинській області в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового розгляду. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

    Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

    Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

    Відповідно до диспозиції ч.2 ст.140 КпАП України адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку порушення визначеного законодавством порядку погодження з Державною автомобільною інспекцією: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів  організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об’єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

    Судом встановлено, що 10.05.2010 року відповідачем Харковцем О.В. відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, ОСОБА_3  16.03.2010  року о 12 год.05 хв. в м.Очаків по вул. Бебеля неузгодив з Державтоінспекцією згідно чинного законодавства, в межах червоної лінії вул.Бебеля місце торгівлі, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.140 КпАП України. Згідно вказаної постанови на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 350 грн.  

В судовому засіданні свідок  ОСОБА_5 показав, що 16.03.2010 року вони разом з позивачем в м. Очаків виїхали на прибудинкову з вулицею Бебеля територію, задля того, щоб відвантажити родичам ОСОБА_5 незначну кількість  сільськогосподарських товарів, які перевозили. Також зазначив, що торгівлі позивач жодним чином не проводив і не облаштовував  для цього місце та відвантажував сільськогосподарську продукцію не в комерційних цілях. Це все ОСОБА_3 пояснив інспектору ДАІ, однак останній не звертав уваги на його пояснення та почав оформляти протокол про адміністративне правопорушення.  

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КпАП України. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення  особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення  інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З позовної заяви вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких він не згідний з тим, що вчинив адміністративне правопорушення.

Незважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, винесеній відповідачем Харковцем О.В., не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне  правопорушення зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення , чи винна дана особа  у його вчиненні, чи підлягає вона  адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави  для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення  на розгляд  громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного  вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ч.4 даної статті суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі. В ч.6 ст.71 КАС України зазначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, Відповідач зобов’язаний довести наявність обставин вчинення адміністративного правопорушення, вину Позивача у порушенні ПДР, надати достатні і об’єктивні докази того, що саме протокол згідно з вимогами законодавства підтверджує усі необхідні обставини, факти і вміщує докази, якими ці факти підтверджуються.

Відповідачі належних доказів щодо законності своїх дій в суд не надали, а також не були надані  матеріали справи та всі документи і докази, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії АС №088430 від 04.02.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 140 КпАП України.

Крім того, диспозицією ч.2 ст.140 КпАП України не передбачено такий склад адміністративного правопорушення як погодження з Державною автомобільною інспекцією згідно чинного законодавства розташування місця торгівлі.

Отже, в результаті дослідження доказів в судовому засіданні було встановлено, що позивач не вчиняв даного порушення, в зв’язку з чим постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 140 КпАП України відносно ОСОБА_3  підлягає скасуванню, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

 На підставі вище викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.18, ст.ст. 71, 140, 159-163, 167 КАС України, ст.ст. 121, 283, 284 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до начальника Любешівського ВДАІ капітана міліції Харковця О.В. та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника Любешівського ВДАІ капітана міліції Харковця О.В. серії АС № 160206 від 10.05.2010 року, щодо визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 350 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:  /підпис/ В.В.Гапончук

З оригіналом згідно.

Суддя

Любешівського районного суду                                              В.В.Гапончук