Справа № 2о-188\10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 червня 2010 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.,
народних засідателів - Чугаєвої О.М., Єштокіної Г.І.
при секретарі - Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які також є представниками неповнолітніх: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обов»язкову госпіталізацію ОСОБА_9 до протитуберкульозного закладу,-
в с т а н о в и в:
Київський міський центральний протитуберкульозний диспансер звернувся до суду з заявою про надання дозволу на обов»язкову госпіталізацію ОСОБА_9, обґрунтовуючи тим, що останній тривалий час, з 1999 року, хворіє на туберкульоз легень. Після звільнення з місць позбавлення волі 18.02.2010 р. ОСОБА_9 був обстежений в диспансері і повторно взятий на диспансерний облік з діагнозом: хронічний туберкульоз легень (фіброзно-кавернозний), деструкція + МБТ +М+К+ резистентність 1 (HRES). Супутнім діагнозом є: опійна наркоманія, стадія ремісії.
ОСОБА_9 проживає в густонаселеній трикімнатній квартирі, де крім нього проживає ще 8 осіб, з яких 5 неповнолітніх.
Від стаціонарного і амбулаторного лікування ОСОБА_9 відмовляється.
Диспансером був отриманий припис від міської санепідстанції про необхідність звернення до суду з метою обов»язкової госпіталізації ОСОБА_9 в міську туберкульозну лікарню № 2 на період до припинення бактеріовиділення (не менше 3-х місяців).
В судовому засіданні представник Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру підтримала заяву і просила її задовольнити, надавши дозвіл на примусову госпіталізацію ОСОБА_9 до міської туберкульозної лікарні № 2 на період до припинення бактеріовиділення, оскільки останній ухиляється від проходження лікування в добровільному порядку, що становить загрозу для оточуючих і може призвести до поширення захворюваності на туберкульоз.
Представник ОСОБА_9 в судове засідання не з»явився, хоча повідомлявся судом про місце, день і час розгляду справи належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертався, причини неявки суду не повідомив.
ОСОБА_9 в судове засідання не викликався, оскільки відповідно до даних Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру в епідеміологічному відношенні хворий небезпечний для оточуючих.
Вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_9 тривалий час хворіє на туберкульоз легень.
Відповідно до висновку ЛКК за № 30 від 17.05.2010 року Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру, ОСОБА_9, 1980 р.н. вперше захворів туберкульозом легень в 1999 ропі в місцях позбавлення волі, де починав лікування. Після звільнення, 29.01.2001 р. був обстежений в диспансері і відносно нього встановлено діагноз: дисемінований туберкульоз легень, фаза розпаду, МБТ+ . Опійна наркоманія. ОСОБА_9 був направлений 25.01.2001 р. в туберкульозне відділення Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру для проходження стаціонарного лікування.
Після 25-ти днів стаціонарного лікування останній самовільно перервав його, незважаючи па неодноразові запрошення, в диспансер не з'являвся Повторно потрапив в місця позбавлення волі, де з 21.04.2002 р. по 06.05.2005 року лікувався в міжобласній туберкульозній лікарні при Жовтневій виправній колонії № 17 Харківської області.
Після звільнення повторно обстежений в диспансері, в результаті чого було встановлено діагноз: рецидив туберкульозу верхньої долі правої легені (інфільтративний), деструкція +МБТ +М+К+, резистентність 1 (HRES)П(CmAmEtaPfxRfb) фаза засіву, 2 категорія, 2 когорта 2005 р.
Від запропонованого стаціонарного лікування ОСОБА_9 категорично відмовився, лікування проводилось амбулаторно.
Судом встановлено, що 17.08.2005 р. відносно ОСОБА_9 була встановлена інвалідність 2 групи на 1 рік. Лікування перервав 19.10 2005 року. Знятий з диспансерного обліку 16.06.2006 року у зв'язку і вибуттям в місця позбавлення волі.
Під час відбуття покарання в місцях позбавлення волі лікувався стаціонарно в лікувальному закладі при Жовтневій виправній колонії № 17 Харківської області з 21.01,2007р. по 16.02.20І0р.
Після звільнення 18.02.2010 року ОСОБА_9 був обстежений в диспансері і повторно взятий па диспансерний облік з діагнозом: хронічний туберкульоз легень ( фіброзно-кавернозний), деструкція + МБТ+ М+К резистентність ! (HRES) П(CmAmEtaPfxRfb), 4 категорія. Супутній діагноз: опійна наркоманія, стадія ремісії.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_9 мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Крім нього в зазначеній квартирі мешкають: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Хворий ОСОБА_9 від стаціонарного і амбулаторного лікування відмовився в письмовій формі 26.02.2010 р
Київський міський центральний протитуберкульозний диспансер 12.05.2010 року отримав припис від міської санітарно-епідеміологічної станції про необхідність звернення до сулу з метою обов'язкової госпіталізації ОСОБА_9 в міську туберкульозну лікарню № 2 па період до припинений бактеріовнділення (не менше 3-х місяців).
Статтею 1 Закону України « Про боротьбу із захворюванням па туберкульоз» визначено, що туберкульоз - це інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу, протікає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, вражає переважно найбідніші соціально дезадаптовапі групи населення(біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих, негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до соціально небезпечних.
Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» туберкульоз віднесено до соціально небезпечних захворювань.
Згідно зі ст.13 зазначеного Закону, особи, хворі на туберкульоз, зобов'язані дотримуватись режиму лікування, виконувати призначення лікаря протитуберкульозного закладу, проходити в установлені строки необхідні медичні огляди та обстеження, дотримуватись вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм у лікувально-профілактичних закладах. На роботі і в побуті, вживати інших заходів для запобігання поширенню туберкульозу.
Як передбачено ст. 25 Закону України «Про боротьбу із захворюванням па туберкульоз", особи, винні у порушенні законодавства про боротьбу із захворюванням на туберкульоз, несуть відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» порядок здійснення госпіталізації та лікування таких хворих, в тому числі у примусовому порядку, встановлюється законодавчими актами України.
Відповідно до ст.ст.12, 25 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» лікування хворих на туберкульоз здійснюються під обов'язковим медичним контролем із дотриманням установлених стандартів лікування.
Хворі на заразні форми туберкульозу, в і тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозпих закладів та зобов'язані пройти відповідне лікування. У разі ухилення під обов'язкової госпіталізації зазначені особи з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду підлягають розшуку, приводу та обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозного закладу, визначеного місцевими органами виконавчої влади.
Обов'язкова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється на_строк до_трьох місяців.
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що ОСОБА_9 в епідеміологічному відношенні є небезпечним для оточуючих, однак в добровільному порядку відмовляється пройти курс лікування від захворювання на туберкульоз, який супроводжується бактеріовиділенням, суд вважає, що заяви Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 213-215, 234, 235, 283-286 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Заяву Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які також є представниками неповнолітніх: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обов»язкову госпіталізацію ОСОБА_9 до протитуберкульозного закладу – задовольнити.
Визнати госпіталізацію ОСОБА_9 до Київської міської протитуберкульозної лікарні № 2 терміном на 3 місяці обов»язковою.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання зави про апеляційне оскарження.
Суддя
Народні засідателі