Справа № 2-О-94-2007               РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2  квітня 2007 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого    - судді Хаустової Т.А.

народних засідателів - ОСОБА_3

ОСОБА_4

при серетарі   -           Марценковськіїй В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участтю зацікавленої особи органу опіки та піклування Слов'янського виконкому про визнання безвістно відсутнім ОСОБА_2:

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з заявою про визнання ОСОБА_2 безвістно відсутнім, обгрунтувавши свої вимоги тим, що в 2004 році його зять ОСОБА_2виїхав в Росію на заробітки та до теперешнього часу не повернувся, ніяких відомостей від нього не надходило. 8 грудня 2004 року рішенням Слов'янської міської Ради Виконавчого клмітету № 721/3 його було призначено опікуном онука ОСОБА_5, оскільки мати дитини -ОСОБА_6померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а від батька є письмова згода. На теперешній час його онук вступає до інституту, та необхідно визначити його статус.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Представник зацікавленої особи- органу опіки та піклування Слов'янського міськвиконкому , діюча по дорученню ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, шо ОСОБА_5є її онуком, після смерті його матері, а її доньки він разом з батьком приїхав на постійне місце мешкання в Слов'янськ. В 2004 році її зять - ОСОБА_2 виїхав на заробітки в Росію, з цього часу ніяких відомостей про нього вона не має.

Суд, вислухавши заявника, представника зацікавленої особи, свідка ОСОБА_8,  дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

В судовому засіданні встановлено, що з 2004 року місце мешкання ОСОБА_2 не відомо.

Як вбачається з довідок адресного бюро Дніпропетровської Донецької, Харківських областей (а.с. 10.11,12) ОСОБА_2 на теріторії цих областей зареєстрованим не значиться.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і

правдивість фактів, повідомлених заявником та свідком.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць- перше січня наступного року.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_2 були в 2004 році, то початком його безвісної відсутності слід вважати 1 січня 2005 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 249 ЦПК України, ст. 43 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву     ОСОБА_1 -   задовільнити.

Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

Початком безвісної відсутності ОСОБА_2 вважати 1 січня 2005 року.

Роз'яснити учасникам судового процесу, що згідно ст.221 ЦПК України при наявності від них письмової заяви протягом десяти днів після оголошення рішення, судом буде винесено ухвалу в якій буде роз'яснено рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення постановлено та підписано в нарадчий кімнаті в одному екземплярі.