ПОСТАНОВА 2а-118/10
Іменем України
18 травня 2010 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
при секретарі - Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Житомирській області, інспектора ДПС ОДДЗ при ВДАІ УМВС в м.Житомир Приймака Івана Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов»язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України в Житомирській області, інспектора ДПС ОДДЗ при ВДАІ УМВС в м.Житомир Приймака Івана Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.11.2009 р.. у вигляді штрафу, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Скасування запису в талоні порушень та зобов»язання інспектора надати письмові пояснення з приводу відсутності засобів безпеки (захисної пов»язки) під час дії карантину.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14.11.2009 р. він був зупинений інспектором ДАІ, який склав протокол у справі про адміністративне правопорушення за перевищення швидкості руху на 28 кмгод та йому була вручена постанова відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Швидкість руху його автомобіля фіксувалась інспектором ДАІ приладом «Беркут», що не є належним доказом у даній справі, оскільки інспектором було продемонстровано швидкість автомобіля, яка була зафіксована, однак на той час на автодорозі знаходилось декілька автомобілів, а зазначений прилад фіксує лише показники швидкості.
При складанні протоколу інспектора порушив розпорядження № 466 від 21.05.2009 р. в.о.Міністра внутрішніх справ щодо виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньох вини чи достатніх доказів допущення порушень Правил дорожнього руху.
Зазначені порушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд позов задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.
Представники відповідачів в судове засідання не з»явились, надавши заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи у відсутність представника УДАІ ГУ МВС України в Житомирській області та інспектора ДАІ.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності: відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові І службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, пенадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собоюг накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 12-9(6) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 чи або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «н» пункту 30.3 цих Правил.
Як встановлено судом, 14.11.2009 р. інспектором ДПС Приймаком І.А. була винесена постанова відносно ОСОБА_1, в якій зазначено, що 14.11.2009 р. о 17 год. 56 хв., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп 236 км, рухався зі швидкістю 98 кмгод, при обмеженні швидкості 70 кмгод. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, який був складений відносно ОСОБА_1, позивач заперечував проти вчинення ним правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при здійсненні нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1, до нього додається лише постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Тому, суд приходить до висновку, що прилад «Беркут», яким фіксувалась швидкість не має функцій фото-, кіно- або відеозапису.
З документів, наданих відповідачем, а саме звіту порушень швидкості, вбачається, що приладом 0804021 о 17 год 56 хв. Була зафіксована швидкість руху автомобіля 98 кмгод.
Однак, зазначений доказ не містить будь-якої інформації, щодо марки автомобіля, його реєстраційного номеру.
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, що б фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі.
Відповідно до п.2.13 Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху» до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються, фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів.
Крім того, ні в протоколі, ні в постанові не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюванні, що робить вимір незаконним у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. І сг. 122 КУпАП, на думку суду, с недоведеним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення с своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, та висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, яка регламентує питання доказування у адміністративному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владній повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Відповідач не довів свою правомірність щодо складання постанови про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Позовні вимоги щодо скасування запису в талоні попередження та надання інспектором письмових пояснень з приводу відсутності у нього в період дії карантину особистого засобу захисту не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст.ст. 153-163 КАС України , суд
в с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Житомирській області, інспектора ДПС ОДДЗ при ВДАІ УМВС в м.Житомир Приймака Івана Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов»язання вчинити дії задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2009р. АМ 056209 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу – скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 – закрити.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва в наступному порядку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Голосіївського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :