Справа № 22-5373/2008 рік Головуючий у 1 інстанції Петунін І.В.

Категорія 48 Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

іменем України

12 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С.

суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є.

при секретарі Голубцеві А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитрівського міського суду від 12 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції - про стягнення заборгованості по аліментах та пені,

установив:

Рішенням Димитрівського міського суду були частково задоволені вимоги позивачки ОСОБА_1 та з відповідача на її користь стягнуто: 1 342 грн. 51 коп. у відшкодування заборгованості по аліментах та пеня у розмірі 1 500 грн., а також судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2005 році шлюб був розірваний, дитина лишилась проживати з позивачкою.

З березня 2004 року з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходів.

З 26 червня 2006 року по 11 жовтня 2007 року Белов працював у ТОВ Спецохорона», однак приховав цей факт, тому із його заробітку у цій організації аліменти не нараховувались, і утворилась заборгованість у загальній сумі 1 342 грн. 51 коп., яка і була стягнута судом.

Враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача, а саме той факт, що він має другу сім»ю, де також є малолітня дитина, що він є інвалідом З групи з дитинства і йому протипоказана тяжка фізична праця, суд зменшив розмір неустойки до 1 500 грн., які і стягнув з ОСОБА_2 на користь позивачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, вона вважає, що зменшуючи розмір неустойки, суд не врахував, що відповідач не оспорив правильність її розрахунків, а суд надмірно завищив вплив факторів, на які посилався позивач як на підстави зменшення пені.

Посилаючись на стан свого здоров»я, відповідач не надав ніяких доказів на підтвердження впливу його здоров»я на його матеріальний стан, ніяких коштів на своє лікування він не витрачає, працездатність у зв»язку з інвалідністю він не втратив, тому на думку позивачки має можливість працювати та утримувати їхню дитину.

Крім того, відповідач не надав доказів щодо матеріального утримання своєї нової родини та дитини у тій сім»ї, тому сімейний стан відповідача також не може бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі, тобто у відповідності до вимог ст.ст. 194-196 СК України позивачка має право як на відшкодування заборгованості по аліментах, так і на відшкодування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Димитрівського міського суду від 3 березня 2004 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти у розмірі по 1/4 частині усіх видів доходу на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Оскільки відповідач, працюючи у ТОВ «Спецохорона», з червня 2006 року по червень 2007 року не сплачував аліменти із заробітної плати, утворилась заборгованість у загальній сумі 1 342 грн. 51 коп. (а.с.91). Саме таку суму боргу суд і стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки, і це не оспорюється сторонами.

Що стосується розміру відшкодованої судом пені, то згідно з ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Застосовуючи вказану правову норму та зменшуючи розмір неустойки, суд першої інстанції обґрунтовано врахував той факт, що відповідач є інвалідом 3-ї групи, не працює за станом здоров»я, отримує пенсію, на цей час має другу сім»ю, де також є малолітня дитина.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Димитрівського міського суду від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.