Справа № 22-7667 Головуючий в 1 інстанції - Сидоров Є.І.
Категорія - 26 Доповідач - Шевченко В.Ю.
РІШЕННЯ
іменем України
27 листопада 2008 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Кондратьєвої О.М.,
суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г.,
при секретарі Баранові В.В.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25 вересня 2008р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві 50000грв.
Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 25 вересня 2008р. позов було задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві у розмірі 7000грв.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди. Суд не врахував, що згідно Закону України від 23.02.2007р. внесені зміни до Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 та виключені норми цього Закону, які передбачали обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із встановленого позивачу 50% втрати професійної працездатності, тоді як висновком МСЕК від 04.06.2003р. ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням вперше та 5% за трудовим каліцтвом 1993р. Крім того, стягнуті судом витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі
7грв.50коп. не відповідають розміру, встановленому законодавством для даної категорії справ.
Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював на підземних роботах у шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пильової етіології у фазі субремісії, легенева недостатність першого-другого ступеня, що підтверджується актом від 21.05.2003р. Згідно висновку МСЕК від 04 червня 2003р. позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності. При переогляді на МСЕК 28.05.2008р. втрата професійної працездатності встановлена позивачу у розмірі 55%. ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи. Враховуючи, що внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 7000грв.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що саме у зв»язку із отриманим на виробництві професійним захворюванням позивачу заподіяна моральна шкода. Право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку з вказаним професійним захворюванням, виникло у позивача у 2003р. і на той час діяли норми Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд не застосував до виниклих між сторонами правовідносин норми Закону України „Про внесення змін до Закону України загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 23 лютого 2007р., якими було виключено право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди, не може вплинути на висновки суду, оскільки Закон України від 23.02.2007р. не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2003р.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-X1V.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд помилково зазначив встановлений позивачу у 2003р. відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 50% на висновки суду не впливають, оскільки вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з відсотку втрати професійної працездатності, встановленого ОСОБА_1 у зв»язку з професійним захворюванням вперше у 2003р.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд першої інстанції врахував характер , глибину та тривалість моральних страждань позивача внаслідок отриманого професійного захворювання, встановлення йому третьої групи інвалідності. Внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві було порушено звичайний уклад його життя, що впливає на його психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Стягнутий судом розмір моральної шкоди у сумі 7000грв. відповідає обставинам справи, оскільки згідно висновку МСЕК від 04.06.2003р. позивачу у зв»язку із професійним захворюванням вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, принципам розумності та справедливості.
Разом з тим, стягуючи з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька в дохід держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 07грв.50коп., суд не врахував, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 розмір таких витрат по справам про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи встановлено у сумі 01грв.50коп.
За таких підстав, рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи підлягає зміні з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача в дохід держави 01 грв. 50 коп.
Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25 вересня 2008р. змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька в дохід держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 01 грв. 50 коп.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25 вересня 2008р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.