Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України (далі – УПФУ) у м. Ладижин Вінницької області про визнання нечинним рішення та зобов’язання призначити пенсію державного службовця,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 червня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
В інтересах ОСОБА_5, за її дорученням, до суду із зазначеним позовом в лютому 2009 року звернулася ОСОБА_6
У позовній заяві зазначала, що у період з 30 травня 1977 року по 31 грудня 1990 року та з 1 січня 1993 року по 5 липня 2004 року ОСОБА_5 працювала на посадах економіста у Ладижинському відділенні Держбанку СРСР, потім у Ладижинському відділенні Промбудбанку СРСР та спеціаліста управління Пенсійного Фонду України у м. Ладижин Тростянецького району, які відповідно до Порядку обчислення державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 3 травня 1994 року, відносяться до посад державних службовців та зараховуються до стажу державної служби. Позивачка, маючи загальний стаж державної служби 24 роки 02 місяці 27 днів, подала 4 липня 2008 року заяву відповідачу про призначення їй пенсії державного службовця, але останній відмовив їй у цьому.
Просила визнати нечинним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин про відмову у призначенні їй пенсії державного службовця.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин призначити та виплачувати їй пенсію державного службовця з урахуванням стажу роботи на посаді економіста в Ладижинському відділенні ДержБанку СРСР, у період з 30 травня 1977 року по 31 грудня 1987 року та у Ладижинському відділенні Промбудбанку СРСР у період з 1 січня 1980 року по 26 лютого 1990 року.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 червня 2009 року позов задоволено.
Визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області № 1161/06-26/02 від 30 липня 2008 року про відмову у призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_5
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області призначити та виплачувати ОСОБА_5 пенсію державного службовця відповідно поданої заяви від 4 липня 2008 року з урахуванням періоду роботи на посаді економіста Ладижинського відділення Держбанку СРСР та Промбанку СРСР.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Справа розглядалась у письмовому провадженні без участі сторін, на підставі поданих сторонами заяв про розгляд справи без їх участі (а.с.28,29), відповідно до правил ст. 49 КАС України.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив із того, що позивачка має право на призначення їй пенсії державного службовця з 4 липня 2008 року, оскільки має загальний стаж державної служби на вказану дату 24 роки 2 місяці 27 днів. До цього стажу, крім роботи на посаді спеціаліста управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин та Тростянецькому районі, входить стаж роботи на посаді економіста Ладижинського відділення Держбанку СРСР та Промбудбанку СРСР.
Суд виходив із положень абзацу 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» та із Порядку обчислення стажу державної служби (далі – Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 3 травня 1994 року, згідно із яким стаж роботи на посаді керівних працівників і спеціалістів державних органів колишнього СРСР, в тому числі, у міських відділеннях Держбанку СРСР та Промбудбанку СРСР, зараховується до стажу державної служби.
Проте такий висновок суду про наявне право у позивачки на призначення їй пенсії державного службовця за віком є помилковим, оскільки суд дійшов до такого висновку при неправильному застосуванні норм матеріального права.
За правилами абзацу 1 частини 2 (з урахуванням, що частина 1 виключена згідно із Законом України від 21 жовтня 2004 року №2105-ІV ) статті 37 Закону України “Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Як вбачається із вказаних вище умов, для призначення пенсії державного службовця необхідно також мати відповідний пенсійний вік встановлений законодавством, яким у жінок є 55 років, а також необхідний наявний страховий стаж, зокрема для жінок - не менше 20 років, у тому числі стаж державної служби – не менше 10 років. За таких умов також необхідно, щоб ця особа на час досягнення пенсійного віку працювала на посадах державних службовців. Окремими умовами призначення пенсій державного службовця, незалежно від того де працює ця особа на час досягнення пенсійного віку, є наявність 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже суду для вирішення цього спору необхідно було встановити також і інші обставини, які є обов’язковими умовами для призначення пенсії державного службовця позивачці.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із копії її паспорта (а.с.7), на час звернення до УПФУ м. Ладижин (4 липня 2008 року) з вимогою про призначення пенсії державного службовця та на час вирішення справи у суді, у позивачки не настав встановлений законодавством пенсійний вік, як необхідна умова для призначення такої пенсії.
Крім того, суду слід було звернути увагу, що для призначення пенсії у першому випадку необхідний також стаж страховий, а не стаж роботи на посадах, що, як вбачається із судового рішення, суд при вирішенні справи не встановлював.
Як вбачається із відповіді УПФУ у м.Ладижин від 30 липня 2008 року №1161/06-26/02 (а.с.10) позивачці на її заяву про призначення пенсії було призначено пенсію на яку вона мала відповідне право, а саме пільгову пенсію за віком з 16 червня 2008 року, з відповідною знижкою пенсійного віку на 5 років у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких умов відповідачем у вказаному вище листі повідомлено позивачку про призначення їй пільгової пенсії, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи і роз’яснено порядок та умови призначення пенсії державного службовця.
За загальними правилами пенсійного забезпечення позивачка має право перейти на інший вид пенсії, в тому числі і на пенсію державного службовця, за наявного у неї права, тому вона не позбавлена можливості звертатись до відповідного пенсійного фонду з такою заявою.
По суті правова позиція УПФУ у м. Ладижин щодо призначення позивачці пенсії на умовах Закону України «Про державну службу» вбачається правильною.
Доводи апеляційної скарги вбачаються правильними та обґрунтованими.
Виходячи із цього оскаржувана постанова суду не може залишатись в силі, як така, що прийнята судом через неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд неправильно витрактував вказані вище норми Закону.
Зазначене, відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області задовольнити.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 червня 2009 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання нечинним рішення та зобов’язання призначити пенсію державного службовця – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: