АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4598/2009
Головуючий у першій інстанції: Федусик В.В.
Доповідач: Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
___________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого – Фадєєнко
суддів – Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі – Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області, Державного казначейства України, ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури.
Позивач зазначив, що, 01.07.2005 р., Біляївська міжрайонна прокуратура Одеської області закрила щодо нього кримінальну справу з підстав ст. 6 п. 2 КПК України – за відсутністю складу злочину, яка порушена 30.03.1994 р. за ознаками ст.ст. 168 ч. 2, 185 ч. 1 КК України; а потім - за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 і ст. 384 ч. 1 КК України.
01.04.1994 р. обрано запобіжний захід у вигляді утримання від вартою, який, 07.04.1994р., змінений на підписку про невиїзд; діяв до 01.07.2005 р.; його майно перебувало під арештом.
Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому завдана матеріальна і моральна шкода, позивач просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у сумі 52809 грн. і моральну – 12 000 000 грн.
Рішенням суду стягнуто на користь ОСОБА_2 з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державного казначейства України 282 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 150 000 грн. – моральної, всього – 150282 грн. 86 коп.
В апеляційних скаргах заступник прокурора Одеської області, Державне казначейство України, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарги апелянтів підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні з викладенням його резолютивній частині у новій редакції.
Відповідно до ст. 1176 ч. ч. 1,2 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
На підставі ст. 1 ч. 1 п. 3 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94- ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення у ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 2 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діяннях складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода (п. 5 ст. 3 зазначеного Закону).
Установивши, що кримінальну справу порушену щодо ОСОБА_2, було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, що внаслідок слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи позивач, знаходячись під арештом, втратив заробіток, та, перебуваючи під слідством 4113 днів переніс моральні страждання, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Однак з розміром шкоди, який визначив суд погодитися неможливо.
Що стосується втрати заробітку за час арешту з 01.04.1994 р. (а.с. 19) до обрання 11.04.1994 р. запобіжного заходу – підписки про невиїзд (а.с. 18), то колегія суддів погоджується з розрахунками, які надані представником апелянта - ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції (а.с. 243-244).
Розмір втраченого заробітку позивача згідно довідці від 27.11.2008 р. № 191 склав: (1510730 крб. х 9):20 = 679828,5 крб.; з урахуванням індексу інфляції: 679828,5 крб. х 159,2% = 1082286,9 крб. = 108,2 грн. З 01.04.1994 р. по 08.04.1994 р. заробітна плата позивачу не нараховувалась (довідка з місця роботи від 01.06.1999 р. - а.с. 157).
За період з 04.10.1995 р. по 06.10.1995 р. і 10.10.1995 р. – судові засідання (заробітна плата позивачу також не нараховувалась – а.с. 157) розмір втраченого заробітку склав 19225000 крб. х 4 : 22 = 3495454,5 крб.; з у рахуванням індексу інфляції: 3495454,5 крб. х 159,21 = 5564763,5 крб. = 556,4 грн. Всього: 108,2 грн. + 556,4 грн. = 664,6 грн.
Доводи позивача про те, що він незаконно на підставі постанови слідчого відсторонений від посади, тому суд повинен був стягнути на його користь різницю у заробітку начальника ділянки головних водоводів і майстра, яка за період з 14.03.1994 р. по 30.12.2000 р. – 85 місяців, склала 62803,04 грн., не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до п. 4 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04.03.1996 р. розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Із матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 (справа № 1104/04 у трьох томах) вбачається, що, 14.03.1994 р., ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до начальника ВОС «Днестр» про перевід мастером ділянки з ремонту головних водоводів (а.с. 21, т.2) і на підставі його заяви, 14.03.1994 р., № 38/к виданий відповідний наказ про перевід (а.с. 20, т. 2).
Відповідні документи слідчого про відсторонення ОСОБА_2 від посади начальника ділянки у матеріалах кримінальної справи відсутні.
Тому вважати, що позивач відсторонявся від посади за поданням органів слідства чи прокуратури у ході розслідування кримінальної справи, неможливо.
У зв’язку з відсутністю причинного зв’язку між діями органів слідства та шкодою у сумі 62803,4 грн. - різниці у заробітної плати за період з 14.03.1994 р. по 30.12.2000 р., яка на думку позивача, заподіяна йому, правових підстав для стягнення цієї суми коштів немає.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону від 01.12.1994 р. відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менш одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував під слідством та судом (з невеликими перервами) – 134 місяця, тобто більш ніж 11 років, тому, при визначені розміру моральної шкоди, суд виходив із мінімальної заробітної плати, яка встановлена ст. 55 Закону України від 26.12.2008 р. № 835 – УІІ «Про державний бюджет України на 2009 рік» та на 01 січня 2009 рік склала 605 грн. Загальний розмір шкоди складає 605 грн. х 134 = 81170 грн.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості при визначені розміру відшкодування моральної шкоди (ст. 23 ч. 3 ЦК України), колегія суддів вважає за необхідне встановити розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь позивача – 85 000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову позивачу у позові про стягнення транспортних витрат на суму 8352 грн.; міжміських телефонних переговорів – 1152грн.; на копіювання документів – 2400 грн.; на поштові послуги – 1200 грн.; вартість ремонту (поновлення) дачної будівлі – 20000 грн.; автомобілю Ваз – 21063 – 5205 грн.; витрат на фотографування дачної ділянки – 19 грн.; вартість довідки про інфляцію – 21,92 грн., оскільки ст. 3 Закону України від 01.12.1994 р. чітко визначено яка шкода підлягає відшкодуванню громадянину внаслідок неправомірних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду.
Відшкодування зазначених позивачем витрат цим Законом не передбачено.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що вартість юридичних послуг склала 13000 грн.
Тому суд правильно відмовив у позові у цієї частині.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи прокурора про те, що суд безпідставно не прийняв до уваги заперечення представника прокуратури про те, що кримінальну справу закрито на підставі ст. 6 п. 2 КК України лише з тих мотивів, що її закриття з нереабілітуючих обставин було неможливо, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не давав на це згоду.
Фактично, за думкою представника прокурора, кримінальну справу закрито у зв’язку зі зміною обстановки.
Такі міркування прокурора не ґрунтуються на законі.
01.07.2005 р. постановою слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області закрито кримінальну справу, яка порушена з ознаків злочину, передбаченого ст.ст. 368 ч. 2, 364 ч.1 КК України щодо ОСОБА_2 із-за відсутності складу злочину – ст. 6 п. 2 КПК України (а.с. 5-6).
Ця постанова набрала чинності і прокурором не оскаржена.
Не приймаються до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що автомобіль, який, на його думку, знаходився під арештом більш ніж 13 років, непридатний до експлуатації, а суд на це увагу не звернув та не стягнув на його користь 5205 грн. (а.с. 125).
Арешт на автомобіль ВАЗ 21, 1986 року випуску, накладений 30.03.1994 р. (а.с. 177, т. 1 кримінальної справи № НОМЕР_1 Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області) і переданий на зберігання дружині ОСОБА_2, на яку покладено обов’язок за збереження автомобілю.
У матеріалах кримінальної справи № НОМЕР_1 є повідомлення старшого слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області від 28 травня 1997 року про скасування арешту на майно ОСОБА_2, а також постанова від 05 лютого 1999 року про скасування арешту (т. 3, а.с. 33, 46).
З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає зміні з викладенням його резолютивній частині у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА :
Апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області, Державного казначейства України, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2009 року змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на відшкодування втраченого заробітку 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 60 коп. і моральної шкоди – 85 000 (вісімдесят п’ять тисяч)грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, через Державне казначейство України.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту його проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.
Головуючий
Судді
Вірність копії засвідчую:
суддя апеляційного суду А.Ф. Фадєєнко