АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4243/2009 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Сєверова Є.С.
Доповідач Фадєєнко А.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Фадєєнко А.Ф.
суддів Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.
при секретарі Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановила:
23.04.2008 р. позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що між сторонами укладений договір позики, відповідно до якого вона 09.12.1997 р. передала у власність відповідачці 4000 доларів США, 26.12.1997 р. – 6 000 доларів США, а відповідачка зобов’язалась повернути зазначену суму коштів у березні 1998 року, про що відповідачкою власноручно складено розписку про їх отримання.
Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відповідачка повернула борг частково, у зв’язку з чим заборгованість на червень 2005 року склала 6000 доларів США.
Посилаючись на невиконання відповідачкою своїх зобов’язань за договором позики у повному обсязі, позивачка просила суд стягнути борг у гривневому еквіваленті та за прострочення грошового зобов’язання 3% річних від прострочення суми.
Заочним рішенням суду стягнуто з відповідачки на користь позивачки борг у сумі 46200 грн., за прострочення зобов’язання 4158 грн., всього 50358 грн. та судові витрати у сумі 354 грн. 21 коп.
Стягнуто з відповідачки на користь держави судові витрати у сумі 149 грн. 37 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, відмовити позивачці у позові, посилаючись на неналежне повідомлення судом про слухання справи, а також на те, що останній платіж було здійснено 13.04.2001 р., про що свідчить розписка про отримання позивачкою 500 доларів США. Однак суд це не врахував і постановив неправильне рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст заочного рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка заочного рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Встановлено, що між сторонами укладений договір позики, на підтвердження якого представлена розписка (а.с. 4), оригінал якої досліджений судом першої та апеляційною інстанціями.
Враховуючи, що розписка є документом, який підтверджує передачу позикодавцем грошей позичальнику і, приймаючи до уваги те, що відповідачка частково повернула борг у сумі 4000 доларів США, а від виконання своїх обов’язків за договором позики про повернення залишку боргу у сумі 6000 доларів США ухиляється, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки 46200 грн., виходячи із курсу Національного Банку України на день постановлення судом рішення – 21.01.2009 р. (6000 х 7,7 = 46200 грн.)
Правильним є і висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивачки на підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України 3% річних від простроченої суми – 4158 грн.
В силу ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється його виконаннями, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов’язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.
Надання апелянт кою до суду другої інстанції розписки від 13.04.2001 р. про те, що ОСОБА_3 отримала у ОСОБА_2 500 доларів США у розрахунок боргу, не свідчить про виконання грошового зобов’язання у повному обсязі.
Знаходження розписки про грошове зобов’язання у кредитора, а саме: у позивачки, не може бути підставою для припинення прав та обов’язків сторін за договором позики, оскільки виконання зобов’язання позивачкою у повному обсязі не прийнято, і розписка не повернута відповідачці.
Суд першої інстанції правильно застосував норми ЦК України 2004 року.
Договір, який укладений між сторонами до 01.01.2004 р., продовжував діяти після набрання чинності ЦК України 2004 року і частково виконаний відповідачкою у 2005 року.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи у скарзі про порушення судом права відповідачки на справедливий суд
Із матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалась до слухання після відкриття провадження – 12.05.2008 р. (а.с. 1), на 26.05.2008 р., 09.10.2008 р. 04.11.2008 р., 25.11.2008 р., 18.12.2008 р. (а.с. 38-41). 21.01.2009 р. суд постановив рішення по суті спору (а.с. 42-43).
На виконання вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України відповідачка сповіщена по 2-м відомим суду адресам (а.с. 6-7, 24-25, 33-34), а також через ЖСК «Черьомушки» (а.с. 12,20, 23, 30).
Тому твердження апелянтки про порушення судом першої інстанції її права на справедливий суд безпідставні.
Всупереч ст. 27 ЦПК України відповідачки не здійснювала добросовісно свої процесуальні обов’язки.
Інші правові доводи у скарзі не містяться.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців, з дня проголошення через Верховний Суд України.
Головуючий
Судді
Вірність копії засвідчую:
Суддя апеляційного суду А.Ф. Фадєєнко