С права № 22-7021/2010р. Головуючий в 1 інстанції Ариничева С.А.
Категорія 57 Доповідач Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В.,Стратіло В.І.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на постанову Єнакіївського міського суду від 16 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради про визнання дій неправомірними , зобов’язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої разової компенсації як особі, які втратила годувальника в сумі 23914 грн.
Постановою Єнакіївського міського суду позовні вимоги були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав незаконними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні доплати до одноразової грошової компенсації як сім’ї , яка втратила годувальника, стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача доплату до одноразової грошової компенсації як сім ‘ї, яка втратила годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 25114 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторони на судовий розгляд не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є вдовою учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС першої категорії, її чоловік помер внаслідок захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. справи 7,9,10,11).
Позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату їй одноразової компенсації за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, відповідачем було відмовлено у виплаті (арк. справи 5).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем позивачу неправомірно не виплачена одноразова компенсація за втрату годувальника, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, у зв’язку з встановленням позивачу інвалідності вищої групи, керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Крім того, скаржник зазначив, що розмір одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та дітям-інвалідам визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 649 була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації, у зв’язку з втратою годувальника, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що позивач відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не відноситься до непрацездатних членів родини померлого годувальника та відповідно не має права на отримання одноразової компенсації, у зв’язку з втратою годувальника, з огляду на та те, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на отримання одноразової компенсації сім'єю, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, не пов’язується законодавцем з непрацездатністю членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Єдиною умовою для виплати одноразової компенсації сім'єю, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є зв’язок смерті з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до експертного висновку Обласного МСЕК смерть ОСОБА_2 пов’язана з виконанням ним обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.(а.с.11)
Проте, стягуючи на користь позивача суму одноразової компенсації у розмірі 25114 грн., суд не врахував , що відповідно до частини 6, 7 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює, що виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зазначена компенсація виплачена не була, отже у червні 2008 року відповідачем було порушено право позивача на отримання виплати, яка гарантована законодавством України. Позивачу відповідачем було сплачено 7586 грн. одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (арк. справи 5). З огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент втрати годувальника, сума несплаченої одноразової компенсації складає 23914 грн. (525 грн. х 60 – 7586 грн.) та саме таку суму позивач просила стягнути у позові (а.с.1-2).
У відповідності до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає,що постанову суду слід змінити та стягнути на користь позивача суму одноразової компенсації по втраті годувальника у розмірі 23914грн.
Керуючись статтями 307,309,315 ЦПК України апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Єнакіївського міського суду від 16 жовтня 2009 року змінити. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату недоплаченої суми одноразової компенсації по втраті годувальника у розмірі 23914 грн.
В іншій частині постанову суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий: Судді: