Справа № 11-265/10 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
ч.ч.2,3 ст. 296, ч.2 ст.186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 18 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Силки Г.І.,
суддів – Матвієнко Н. В., Міліщука С. Л.,
при секретарі Уманській Л. С.,
з участю прокурора – Смолюка Б. С.,
засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька, який брав участь в суді першої інстанції на вирок Луцького міськрайонного суду від 1 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого вироком Луцького міськрайонного суду від 24 травня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4(чотири)роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2(два) роки,-
- вироком Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 70, 71 КК України на 4(чотири)роки 1(одного) місяця позбавлення волі; звільнений 10 серпня 2009 року з місць позбавлення волі умовно-достроково строком 1 рік 2 місяця 7 днів,
засуджено за ч.3 ст. 296 КК України на 3(три) роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 призначено покарання у виді 5(п’яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року – 1(одного) місяця позбавлення волі і остаточно визначено покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5(п’ять) років 1(один) місяць.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 із неповною середньою освітою, неодруженого, працює вантажником у приватного підприємця ОСОБА_6, згідно ст. 89 КК України несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 296 КК України на 2(два) роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді 5(п’яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки – періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишено попередню – тримання під вартою, ОСОБА_3 змінено з тримання під ватою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту затримання – 27 листопада 2009 року.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони 27 листопада 2009 року близько 2 год. в групі осіб, а ОСОБА_2, як особа, раніше судима за хуліганство, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на зупинці громадського транспорту «Аверс», що по пр. Соборності в м. Луцьку, умисно, діючи із хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно пристали до потерпілого ОСОБА_7 та його побили, спричинивши фізичну біль. ОСОБА_2 наніс один удар рукою та один удар скляною пляшкою в ділянку голови потерпілого ОСОБА_7, декілька ударів ногами по ногах, від чого останній впав на землю, після чого наніс чотири удари ногами по тулубу потерпілого. ОСОБА_3 під час хуліганських дій наніс один удар рукою в ділянку голови потерпілого та три удари в ділянку грудної клітки, а після того як останній впав на землю, наніс чотири удари ногою в ділянку низу спини потерпілого.
Після вчинення хуліганських дій, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, знаходячись на місці вчинення злочину, відкрито викрали у потерпілого мобільний телефон «Нокіа» вартістю 1000 грн., в якому була сім карта вартістю 25 грн., ключі від автомобіля «Форд Фюжин» вартістю 50 грн., до яких був прикріплений брелок для сигналізації вартістю 50 грн, а всього майна на суму 1125 грн, яке випало у ОСОБА_7 з одягу.
В апеляції прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій засуджених зазначає, що призначене покарання засудженому ОСОБА_3 є надто м’яким та таким, що не відповідає його особі та тяжкості вчинених ним злочинів. Оскільки ОСОБА_3 у вчиненому не розкаявся, винним себе визнав частково, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності. Прохає скасувати вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_3 та постановити новий вирок, яким останньому призначити покарання без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції та заперечення на неї, пояснення засуджених і захисників, які просять апеляцію відхилити, міркування прокурора про скасування вироку, щодо ОСОБА_3 В і постановлення нового, провівши частково судове слідства і перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі і перевірних судом доказів, вони є правильними і в апеляції не заперечуються.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 296, ч.2 ст.186 КК України відповідає встановленим обставинам і є правильною.
Твердження прокурора в апеляції про те, що призначене покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст.75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочинів вчинених засудженим та його особі через м’якість, є безпідставними.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції належним чином мотивував, які саме дані про особу винного та інші обставини справи, дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Як видно з матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом при проведенні частково судового слідства, хоча ОСОБА_3 вчинив злочини один із яких відноситься до тяжких , а другий до середньої тяжкості та в стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, однак засуджений на даний час працює, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання( а. с.158, 159, 254 -256), є молодий за віком, проживає лише з матір’ю, повністю відшкодував потерпілому заподіяну злочином шкоду, попросив вибачення у потерпілого, що свідчить про щире каяття його у вчиненому. Потерпілий ОСОБА_7 будь – яких претензій до нього не має та просить суворо не карати, що підтверджується його заявою в матеріалах справи( а. с.211).
Безпідставними, є посилання прокурора про неможливість застосування ст. 75 КК України, до особи яка визнала себе винною частково та раніше до неї застосовувався цей закон. Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу допиту обвинуваченого ( а. с.131) та протоколу судового засідання ( а. с.22), ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненому, на час скоєння цього злочину є несудимим так як був звільнений від призначеного покарання на підставі ч.1 ст.78 КК України. Попередній злочин засудженим був вчинений у неповнолітньому віці. Крім того, діюче законодавство не містить обмежень, щодо повторного застосування ст. 75 КК України, стосовно особи, яка вчинила злочин після звільнення.
Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України належним чином мотивовано і ґрунтується на законі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_3 покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора міста Луцька ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 1 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий / підпис/ Г.І. Силка
Судді / підписи/ Н.В. Матвієнко, С.Л. Міліщук
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г.І. Силка