Справа - №22ц-5383/10 Головуючий в 1-й інстанції- Якименко Л.Г.,
Категорія – 57 Доповідач – Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Кермовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1314 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою АНД райсуду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А-1314 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даної постанови з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 січня 1997 року по 30 вересня 2004 року проходив військову службу у в/ч А-1314 та знаходився на грошовому забезпеченні. На підставі наказу керівника штабу в/ч А-1314 від 30 вересня 2004 року №217 позивач був звільнений у запас, у зв'язку зі скороченням штату. На момент його звільнення вислуга років складала 26 календарних років.
З 11 березня 2000 року по 30 вересня 2004 року позивач продовольчі пайки не одержував і грошова компенсація за них не видавалася.
Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що військовослужбовці не мають права на одержання продовольчих пайків або грошової компенсації замість них, оскільки ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року зупинено дію ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, і цей Закон не визнаний Конституційним Судом України неконституційним.
Відносно відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченої надбавки за безперервну військову службу у максимально можливому розмірі суд 1-ї інстанції посилався на те, що Міністр оборони України, реалізуючи надані Президентом України повноваження, та, враховуючи вимоги Законів України про Державний бюджет на 2003-2004 роки, в період з травня 2003 року по червень 2004 року своїми розпорядженнями №146/1/11/201 від 26 травня 2003 року, №146/1/11/463 від 13 листопада 2003 року, №146/1/2/530 від 25 грудня 2003 року, №146/1/2/26 від 16 січня 2004 року встановлював розміри надбавки за безперервну військову службу; на підставі цих розпоряджень ОСОБА_1, як і іншим військовослужбовцям, які мають вислугу понад 25 років, виплачувалася щомісячна надбавка у розмірах від 20% до 90%.
Окрім того, судом 1-ї інстанції було зазначено, що з 2000 року позивач не звертався до відповідача щодо видачі йому майна та продовольчих пайків або виплати грошової компенсації за них, звернувся до суду лише в 2007 році та питання про поновлення строку для звернення до суду не ставив.
Апеляційний суд вважає, що з'ясувавши в повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи, та, давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду є обґрунтованими і підтвердженні наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: