Справа № 22ц-3833/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Прижигалінська Т.В.
Категорія 51 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Петешенкової М.Ю.
При секретарі: Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду від 2 лютого 2010 року, яким відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не врахував і не дав належної оцінки всім доказам.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 18 травня 2009 року позивачем, як приватним підприємцем, було видано наказ № 6-к про прийняття відповідачки на роботу на посаду продавця з випробувальним строком на три місяці (а. с. 4). 28 липня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого відповідачка працювала продавцем в магазині по АДРЕСА_1 (а. с. 5) і була зобов'язана нести повну матеріальну відповідальність за товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в магазині. При проведенні 10 серпня 2009 року інвентаризації в даному магазині було виявлено нестачу на загальну суму 6 126,23 грн. (а. с. 6-11).
Однак, ніяких доказів, які б безперечно підтверджували, що вказана нестача виникла саме з вини відповідачки позивач суду не надав.
Крім того, трудовий договір, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 в установленому законом порядку зареєстрований ним не був, відповідний запис до трудової книжки відповідачки не заносився, даних про отримання нею заробітної плати немає.
Тому, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд обґрунтовано, виходячи з вимог ст. 134 КЗпП України, оскільки, позивач посилався на спричинення йому шкоди відповідачкою саме при виконанні трудових обов'язків, як особою, що несе повну матеріальну відповідальність, відмовив у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди та, враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 1167 ЦК України, посилаючись на яку позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, відмовив у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди.
Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що суд не прийняв до уваги надані ним докази щодо фактичних обставин справи, є безпідставними, оскільки, докази, на які він посилається (трудовий договір, інвентаризаційний опис, накладні на товари та інші документи – а. с. 12-38), не свідчать про наявність вини відповідачки, підпис якої на більшості документів відсутня, у виникненні нестачі на вказану суму; причини нестачі позивачем установлені не були.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду від 2 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: