Судове рішення #9674254

   

   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22ц–1999/2010                                          Головуючий по 1 інстанції


Категорія : 57                   - Задорожній В.П.

Доповідач в апеляційній

інстанції    - Трюхан Г.М.


                            УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             16 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:


головуючого Магди Л.Ф.

суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.

при секретарі Пономаренко Ю.І.


                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора Драбівського району Черкаської області на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 березня 2010 року по справі за позовом прокурора Драбівського району Черкаської області в інтересах держави в особі Драбівської райдержадміністрації до ОСОБА_6 про стягнення коштів в дохід місцевого бюджету, -

                                в с т а н о в и л а :

   

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Драбівської райдержадміністрації в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 52 500 грн.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 17 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор Драбівського району Черкаської області просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 березня 2010 року як незаконне та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом, ухваливши його на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказах, досліджених у судовому засіданні.

 

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції поверхово розглянув дану справу та дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

  Встановлено , що відносно відповідачки ОСОБА_6, як посадової особи, яка працює на посаді завідуючої відділу культури та туризму Драбівської районної державної адміністрації та має 11 ранг державного службовця оперуповноваженим СДСБЕЗ Драбівського РВ УМВС складено протокол про корупційне діяння. Згідно протоколу, ОСОБА_6 12 грудня 2008 року уклала договір купівлі-продажу  автобуса марки ПАЗ- 32050, 2000 року випуску, варітсь якого становить 80 тис. грн.., тим самим допустила порушення ст.5 ч.1 п.»а» Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме надала незаконні переваги СТОВ «Агромакс» при купівлі автобуса за ціною вищою в порівнянні з експертною оцінкою, яка становить 27 500 грн., що потягло за собою безпідставне вилучення з бюджету району 52 500 грн.

Відповідно до норми статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи; Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. У відносинах, що розглядаються, шкода – не не тільки обов’язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

в) Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов’язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в  силу прямої вказівки закону обов’язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відмовляючи прокурору у задоволенні позову на підставі ст.1166 ЦК, суд першої інстанції керувався неможливістю встановлення вини відповідачки через відсутність адміністративних матеріалів, постанови про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності.

Із такими висновками не можна погодитися на таких підставах.

Як вбачається з постанови Драбівського районного суду від 12 червня 2009 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене п.»а», ч.1, ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відносно ОСОБА_6 закрито з тих підстав, що на момент розгляду адміністративної справи сплив шестимісячний термін притягнення до адмінвідповідальності.

В ній також вказано і на ту підставу, що як органом дізнання так і слідчими попередньо не вирішувалося питання про порушення, відмову в порушенні чи закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством.

Тобто, провадження в справі закрито з нереабілітуючих підстав, як про це вказує і прокурор у своєму позові.

Наявність вказаної постанови не звільняла суд від обов’язку перевірити доводи сторін, надати оцінку пред’явлених ними доказів щодо причин укладення договору купівлі-продажу відповідачкою, її компетентність та необхідність його укладення на таких умовах і за такою ціною, а також її вини у завданій Драбівській райдержадміністрації шкоди та зробити на їх підставі чіткі і зрозумілі висновки щодо встановлених фактів.

Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обґрунтованості рішення є повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Згідно ст.214 ЦПК під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних дій.

З огляду на підстави заявленого позову  - ст.1166 ЦК – встановленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок дій відповідачки, неправомірність її поведінки та її вина, як завдавача шкоди та причинного зв’язку між шкодою і її протиправною поведінкою.

Зазначені юридичні факти суд повинен встановити й обґрунтувати доказами, одержаними у визначеному законом порядку за допомогою передбачених ч.2 ст. 57 ЦПК засобів доказування і перевіреними у судовому засіданні.

Суд відповідно до ст.212 ЦПК оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв’язок  доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог статей 213, 215 ЦПК рішення суду має містити чіткі вичерпні та безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст.212 ЦПК.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам права суд, дослідивши надані сторонам докази, не дав оцінки у їх сукупності та взаємозв’язку, не зробив чіткого і безумовного висновку щодо наявності чи відсутності вини відповідачки у заподіянні шкоди і, таким чином, не встановив юридичного факту, який підлягав встановленню судом у цих правовідносинах.

Вказаний недолік відповідно не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, як не може бути виправлений і судом апеляційної інстанції по тій причині, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч.2 ст.303 ЦПК).

 З зазначених підстав рішення суду не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд іншим складом суду відповідно до вимог статті 311 ЦПК.

 Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

 

                                            у х в а л и л а :      

Апеляційну   скаргу   прокурора Драбівського району Черкаської області задовольнити.

Рішення  Драбівського районного суду Черкаської області від 17 березня 2010 року по справі за позовом прокурора Драбівського району Черкаської області в інтересах держави в особі Драбівської райдержадміністрації до ОСОБА_6 про стягнення коштів в дохід місцевого бюджету – скасувати .

Справу направити до Драбівського районного суду Черкаської області на новий судовий розгляд іншим складом суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий         /підпис/    

Судді             /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                     Г.М. Трюхан    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація