Справа № 22ц - 3472/10 Головуючий в 1 інстанції - Нощенко І.С.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Котушенко С.П.,
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про стягнення соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про стягнення соціальної допомоги. В обґрунтування позову посилалася на те, що вона 1938 року народження і відповідно до ст. 1 Закону України 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога не виплачувалась, відповідач відмовив провести відповідний перерахунок. В звязку з цим позивачка просила визнати зазначені дії відповідача неправомірними, зобов'язати останнього здійснити нарахування соціальної допомоги за 2006-2009 роки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з нього на її користь недоплачену державну соціальну допомогу за вказаний період в сумі 5087,10 грн.
Постановою від 17 березня 2010 року Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська визнав неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсіїї ОСОБА_1 згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці недоплаченого підвищення до пенсії відповідно до вказаного закону за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови в частині задоволення позову ОСОБА_1 та про прийняття нової, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає підстав зля задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1, 1938 року народження, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.17 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 1 січня 2006 року.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у ст. 6 Закону №2195-1У в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2006 року.
Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З урахуванням встановлених обставин та норм діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, суд прийшов до правильного висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок щодо підвищення до пенсії позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-1У "Про соціальний захист дітей війни в періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права та посилання на неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму , встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Інші доводи скарги не спростовують висновок суду про задоволення позову в зазначеній частині, постанова суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська відхилити.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: