Справа № 2-о-41/2010р.

                                                     РІШЕННЯ

                                                     ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

            25 травня 2010 року      Петропавлівський районний суд  Дніпропетровської області у складі:

            головуючого   судді:             Пелипенко К.В.          Курочкіної О.М.

            при секретарі:                        Хандрига Л.І.

            за участю представників сторін:

            від заявника:                          ОСОБА_2 Г.І.

            від зацікавленої особи:         не з’явився              Хандрига Л.І.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну  справу за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена  особа: Колективне підприємство Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -      

                                                         ВСТАНОВИВ:

  В квітня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до суду, відповідно до якої просить встановити факт належності йому договору дарування, посвідченого 15.09.1975 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1444, відповідно до якого власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.            

                 Вимоги заявника мотивовані тим, що на підставі договору дарування, посвідченого 15.09.1975 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1444, він є власником домоволодіння АДРЕСА_1, в якому і проживає на сьогоднішній день. На початку 2010 року була змінена нумерація домоволодінь, розташованих по АДРЕСА_1, і його домоволодінню був присвоєний НОМЕР_1 замість колишнього НОМЕР_2. В зв’язку з цими обставинами він звернувся до Павлоградського міжрайонного бюро технічної інвентаризації для внесення змін до технічної та правовстановлюючої документації, виданої на його ім’я, але йому було відмовлено у внесенні таких дій, оскільки його прізвище в паспорті зазначено як «ОСОБА_2», а в договорі дарування  - «ОСОБА_2».  Зазначені вище розбіжності і зумовили заявника звернутися до суду для встановлення факту належності йому правовстановлюючого документа.  

В судовому засіданні заявник підтримав свої заявлені вимоги в повному обсязі.  

Представник зацікавленої особи – Колективного підприємства Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути справу в їх відсутність, рішення по справі просять прийняти на розсуд суду.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження, виданого 20.11.1946 року, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 4).  

Однак у свідоцтві про народження батька ОСОБА_2 зазначений ОСОБА_4 (а.с.4).  

Так, 15.09.1975 року  Петропавлівською державною нотаріальною конторою був посвідчений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар жилий ракушняний обкладений в Ѕ цеглою будинок загальною площею 32, 8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

24.09.1998 року заявник отримав паспорт громадянина України, відповідно до якого його прізвище, ім’я, по батькові  зазначене як «ОСОБА_2» (а.с. 3).

В пенсійному посвідченні НОМЕР_3 прізвище, ім’я, по батькові заявника зазначене також як «ОСОБА_2».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві по народження або в паспорті.

Встановлені в судовому засіданні обставини були також підтверджені свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що були допитані в судовому засіданні та підтвердили суду, що заявника вони знають дуже давно. Знають, що при оформленні деяких документів, що пов’язані з його домоволодінням, у нього виникла проблема, оскільки в паспорті у нього зазначено прізвище як «ОСОБА_2», а у договорі дарування він зазначений як «ОСОБА_2», але це дійсно одна і та ж сама особа і договір дарування був складений на його ім’я його батьком – ОСОБА_4.  

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги заявника підлягають повному задоволенню, оскільки матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується, що договір дарування,  посвідчений 15.09.1975 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1444, відповідно до якого власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, дійсно належить заявнику – ОСОБА_2.  

Відповідно до ч. 7 ст. 235 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 212, 213-215, 218, 223, 235, 256, 259 ЦПК України, суд –  

                                                              ВИРІШИВ:

         Заявлені  вимоги задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 договору дарування, посвідченого 15.09.1975 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1444, відповідно до якого власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.

         Витрати у справі віднести на заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                                                                                                        К.В. Пелипенко