Справа № 22-1521/2006р. Головуючий в 1 інстанції
Категорія 14 Стамбула Н.В.
Доповідач Кутурланова О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Херсонської області в складі:
Головуючого Бауль Н.М.
Суддів Кутурланової О.В. Гаркуші В.О.
при секретарі Борисовій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10.04.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача. яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 25.09.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що на час укладення такої угоди ОСОБА_2 не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки після перенесеного інсульту був прикутий до ліжка, погано розмовляв, а відповідач, скориставшись таким станом ОСОБА_2, вмовив його на підписання угоди, хоча намірів виконувати умови договору по довічному утриманню ОСОБА_2 не мав.
21.12.2005 року позивачка змінила підстави позову, просила визнати недійсним договір довічного утримання між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі ст.48 ЦК України в редакції 1963 року, посилаючись на те, що в порушення вимог ст.36 Закону України „Про нотаріат" цей договір було посвідчено приватним нотаріусом, який не мав права на посвідчення таких договорів.
Судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову залучено приватного нотаріуса ОСОБА_3.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10.04.2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв"язку з недоведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки суд неповно та неправильно встановив обставини справи, допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач в своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу її доводи не визнав, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, оскільки відповідно до Указу Президента „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. №932/98, який було прийнято відповідно до п.4 розділу 15 „Перехідних положень" Конституції України, приватним нотаріусам надано право посвідчувати угоди довічного утримання.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суд)' в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який було посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, накладена заборона на відчуження вказаної квартири до припинення довічного утримання.
Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що на момент укладення договору довічного утримання приватний нотаріус мала право на посвідчення таких угод, оскільки, відповідно до п.2 Указу Президента „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. №932/98, який було прийнято відповідно до п.4 розділу 15 ..Перехідних положень"' Конституції України, і який учзв"язку з цим має силу Закону та діє до прийняття Верховною Радою України відповідного Закону по цим питанням, приватним нотаріусам надано право посвідчувати угоди довічного утримання.
Разом з тим, з висновками суду, викладеними в мотивувальній частині рішення, про те, що норми ЦК України в редакції 1963 року не передбачають можливості звернення з позовом щодо визнання договору довічного утримання недійсним будь-кого, крім сторін договору, у зв"язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка не мала права на звернення з позовом до суду, колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2001 року ОСОБА_4 зробив розпорядження на випадок своєї смерті, згідно з яким спадкоємцем належного йому майна за заповітом є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.5), а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину.
В роз'ясненнях, данних в підпункті „є" п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що ОСОБА_1 не мала права на звернення в суд з позовом про визнання договору довічного утримання недійсним, як не сторона по договору.
Оскільки в іншій частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає, доводи апеляційної скарги, як не обгрунтовані законом, доказами та таки, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10.04.2006 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що ОСОБА_1 не мала права на звернення в суд з позовом про визнання договору довічного утримання недійсним.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді