Справа № 2-05-325/ 2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

      27 квітня 2010 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді                           Терентьєва Г.В.,

   при секретарі                                   Гончаровій А.І.,

   за участю позивача                             ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання дійсним державного акту на земельну ділянку та заповіту,

в с т а н о в и в :

В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання дійсним державного акту на земельну ділянку та заповіту, просив визнати дійсним державний акт від 17 серпня 2004 року, серії МК №038957 зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на землю за №010401800097 та заповіт ОСОБА_2 від 10 лютого 2005 року, посвідчений секретарем Ковалівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївської області. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що після смерті його дідуся, ОСОБА_2, відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 5,97 га. розташованої в межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала останньому на підставі державного акту на право власності на землю серії МК №038957 від 17.08.2004 року та яку згідно заповіту від 10.02.2005 року, посвідченого секретарем Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області було заповідано йому. При зверненні із заявою про прийняття спадщини до Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що державний акт на землю серії МК №038957 не відповідає вимогам постанови КМУ від 02.04.2002 року за №449 та інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів, яка затверджена наказом Держкомітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999 року. Крім того заповіт є нікчемним, так як складений з порушенням вимог, щодо форми його посвідчення, і рекомендовано звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги позивача визнав і  не заперечує проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ №449 від 02.04.2002 року «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1019 від 12.11.2008), встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні

-2-

акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Як вбачається з  копії Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №038957, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на землю за №010401800097 (а.с.12), ОСОБА_2 на підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації № 321 від 15.10.2002 року належала земельна ділянка загальною площею 5,97 га, що розташована в межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тому державний акт на право приватної власності на землю серії МК №038957, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на землю за №010401800097 виданий 17 серпня 2004 року на ім?я ОСОБА_2, відповідає вимогам чинного законодавства і є дійсний.

    10 лютого 2005 року ОСОБА_2 заповів на випадок його смерті земельну ділянку загальною площею 5,97 га, що розташована в межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 (ас.11).

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.13) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

19 лютого 2010 року позивач отримав відповідь від державного нотаріуса, в якій значиться, що заповіт від імені ОСОБА_2 складений з порушенням норм Цивільного кодексу України (а.с.7).

Відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі з зазначенням місця та часу його складення та підписаний заповідачем. Ці вимоги про складанні заповіту були дотримані.

За вимогами ст. 1251 ЦК України заповіт має право посвідчити посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування. Ця вимога була дотримана при складанні заповіту.

У відповідності до вимог ст. 1257 ЦК України, заповіт складаний особою, яка не мала на це права, та складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним і за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.

В судовому засіданні встановлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_2 було вільним і він власноручно підписав заповіт. Посадова особа - секретар Ковалівської сільської ради - не дотрималась деяких положень стосовно форми посвідчувального напису, а саме: посвідчувальний надпис не відповідає формі, яка діяла на момент складання заповіту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності.

Заповідач ОСОБА_2 висловив свою волю в заповіті, заповів на випадок його смерті земельну ділянку загальною площею 5,97 га, що розташована в межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1. Але через незнання секретарем Ковалівської сільської ради тонкощів справи невірно посвідчила та оформила заповіт.

Суд вважає, що допущені помилки секретарем Ковалівської сільської ради при оформленні заповіту є незначними, які не вплинули на суть правочину, тому  заповіт ОСОБА_2 слід визнати дійсним.

-3-

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213 – 215  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання дійсним державного акту на земельну ділянку та заповіту,  задовольнити повністю.

Визнати державний акт на право приватної власності на землю від 17 серпня 2004 року, серії МК №038957, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на землю за №010401800097 - дійсним.

Визнати заповіт ОСОБА_2 від 10 лютого 2005 року, посвідчений секретарем Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, зареєстрований в реєстрі за №14 - дійсним.

На рішення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження протягом 10 днів, після чого – апеляційна скарга – протягом 20 днів до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області. В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили через 10 днів.

      Суддя:                                 Г.В.Терентьєв