Справа № 2-79/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   11.06.2010 року Сколівський районний суд Львівської області  в складі:

   головуючого – судді     Янка Б.Я. ;

   при секретарі                 Павкевич Н.Я. ;

   з участю прокурора       Танської М.Р.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, невиплаченої збільшеної на 25% одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

   Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача – ВАТ «Укртранснафта», в якому просить стягнути в свою користь заборгованість по заробітній платі за період 1996 – 2006 роки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з 12.12.1980 року до 07.12.2006 року працював на різних роботах ЛВДС «Сколе» ВАТ «Укртранснафта», а з 1996 року і до часу виходу на пенсію – машиністом-трубоукладчиком-трубопровідником філії «Магістральні нафтопроводи Дружба» лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» ВАТ «Укртранснафта». 12.12.2006 року він отримав посвідчення встановленого зразка про те, що він є громадянином, який проживає та працює на території гірського населеного пункту, проте задовго до цього неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про підвищення йому посадового окладу на 25%. Однак, цього зроблено не було і надбавка за роботу на території гірського населеного пункту йому не виплачувалася аж до часу виходу на пенсію – 07.12.2006 року. Таким чином, просить стягнути з відповідача недоплату гірських за 1996-2006 роки, а також недоплачену у зв’язку з цим одноразову допомогу при виході на пенсію та 20 000 грн. заподіяних йому моральних збитків.

   У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просять позов задовольнити у повному обсязі.

   Помічник прокурора Танська М.Р. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просить їх задовольнити у повному обсязі.

   Представники відповідача Шолок В.М. та Коханчик В.М. у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, наведених у запереченні від 22.06.2009 року вих. № 12/4385 та додатково пояснили, що позивач під час роботи в організації і до часу виходу на пенсію не представив жодних документів про надання йому статусу особи, яка працює в гірському населеному пункті. Крім того, зазначили про те, що пільги по оплаті праці, про які йдеться у позовній заяві, розповсюджуються тільки на посадові оклади і тарифні ставки працівників, визначені генеральною, галузевою та регіональною угодами, як мінімальні гарантії в оплаті праці. Позивачу за весь період роботи встановлювалися посадовий оклад і тарифна ставка значно вищі за мінімальні гарантії, визначені галузевими угодами, що діяли в організації, у зв’язку з чим позивач не може претендувати на додаткові виплати у розмірі 25%. На підставі наведеного, просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши зібрані докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

   В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.12.1980 року і до часу звільнення у зв’язку із виходом на пенсію – 07.12.2006 року працював на різних роботах, а з січня 1996 року – машиністом-трубоукладчиком-трубопровідником філії «Магістральні нафтопроводи Дружба» лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» ВАТ «Укртранснафта», розташованого в с. Козьова Сколівського району, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського населеного пункту.

   Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Правила видачі посвідчення громадянина, що проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345. Відповідно до п. 2 Положення посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення підприємством, установою чи організацією надаються пільги та гарантії, встановлені ст. ст.. 3, 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».  

   Судом встановлено, що позивачу 12.12.2006 року Козівською сільською радою Сколівського району повторно видане посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який проживає і працює на території гірського населеного пункту. До цього часу йому видавалось відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 20.01.1998 року, проте було ним втрачене, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Козівської сільської ради Сколівського району № 44 від 26.01.2009 року. Проте, з довідки, виданої начальником лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» № 37 від 17.06.2009 року вбачається, що пенсіонером вказаної організації ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який проживає і працює на території гірського населеного пункту представлене не було. Таким чином, впродовж всього часу, починаючи з дня видачі посвідчення – 20.01.1998 року і до дня звільнення з роботи у зв’язку з виходом на пенсію – 07.12.2006 року, позивач не пред’являв посвідчення у організацію, в якій працював, для отримання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а тому у відповідача не було підстав для надання таких пільг.

   Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25%.  Таким чином пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» і зазначеною вище Постановою розповсюджуються лише на ті тарифні ставки і посадові оклади працівників,  які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці. Із змісту вказаної норми випливає, що у випадках, коли фактично встановлені посадові оклади і тарифні ставки працівників, які працюють в гірських населених пунктах вищі на 25% і більше за визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами мінімальні гарантії в оплаті праці, підвищення даних посадових окладів і тарифних ставок на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» не проводиться.

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України і Радою профспілки працівників нафтової і газової промисловості України на 1998 рік вбачається, що з 01.01.1998 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду, посадовий оклад працівників за місячну норму робочого часу не нижче межі малозабезпеченості, тобто 73,7 грн. (п. 2.19. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Радою профспілки працівників нафтової і газової промисловості України на 1999 рік вбачається, що з 01.01.1999 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу не нижче величини вартості межі малозабезпеченості, що встановлена державою, тобто  90,7 грн. (п. 2.19. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Департаментом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства енергетики України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Радою профспілки працівників нафтової і газової промисловості України на 2000 рік вбачається, що з 01.01.2000 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу не нижче величини вартості межі малозабезпеченості, що встановлена державою, тобто 118,3 грн. (п. 2.21. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Департаментом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива та енергетики України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Радою профспілки працівників нафтової і газової промисловості України на 2001 рік вбачається, що з 01.01.2001 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу на рівні не нижче 60% прожиткового мінімуму, встановленого державою, тобто 198,63 грн. (п. 2.19. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та профспілкою працівників нафтової та газової промисловості України на 2002 рік вбачається, що з 01.01.2002 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу на рівні не нижче 60% прожиткового мінімуму, встановленого державою, тобто 219 грн. (п. 2.18. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та профспілкою працівників нафтової та газової промисловості України на 2003-2004 роки вбачається, що з 01.01.2003 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу у розмірі не нижчому 80% законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2003 рік, тобто 292 грн.; з 01.07.2003 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу на рівні законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2003 рік, тобто 365 грн. (п. 2.15. Угоди).

   Із змісту галузевої угоди, укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та профспілкою працівників нафтової та газової промисловості України на 2005-2006 роки вбачається, що з 01.01.2005 року встановлений мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду за місячну норму робочого часу на рівні законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2005 рік, тобто 453 грн., з 01.01.по 31.03. 2006 року 483 грн., з 01.04. по 30.09.2006 року 496 грн., з 01.10.по 31.12.2006 року 505 грн. (п. 2.17. Угоди).

   Посада машиніста-трубоукладчика-трубопровідника відноситься до лінійного шостого розряду лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» і таким чином множиться на міжрозрядний тарифний коефіцієнт, встановлений для вказаного розряду – 1,80.

   Таким чином, фактична тарифна ставка машиніста-трубоукладчика-трубопровідника лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» за період 1998-2006 роки була значно перевищеною від гарантованих вказаними вище галузевими угодами мінімальних тарифних ставок робітника першого розряду основного виробництва. Так, з 01.01.1998 року по 31.08.1998 року фактична тарифна ставка машиніста-трубоукладчика-трубопровідника становила 243,9 грн. замість гарантованої тарифної ставки з урахуванням 25% гірських – 132,7 (73,7х1,80) грн.; з 01.09.1998 року по 31.12.1998 року – 358,5 грн. замість 132,7 (73,7х1,80) грн.; з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року – 358,5 грн. замість 163,3 (90,7х1,80) грн.; з 01.01.2000 року по 30.04.2000 року – 358,5 грн. замість 212,9 (118,3х1,80) грн.; з 01.05.2000 року по 30.10.2000 року – 430,2 грн. замість 212, 9 (118,3х1,80) грн.; з 01.11.2000 року по 31.12.2000 року – 602,3 грн. замість 212,9 (118,3х1,80) грн.; з 01.01.2001 року по 30.11.2001 року – 602,3 грн. замість 357,5 (198,63х1,80) грн.; з 01.12.2001 року по 31.12.2001 року – 888 грн. замість 367,5 (198,63х1,80) грн.; з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року – 888 грн. замість 394,2 (219х1,80) грн.; з 01.01.2003 року по 30.06.2003 року – 888 грн. замість 525,6 (292х1,80) грн.; з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року – 1314 грн. замість 657 (365х1,80) грн.; з 01.01.2004 року по 31.03.2004 року – 1314 грн. замість 696,1 (386,73х1,80) грн.; з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року – 1314 грн. замість 696,1 (386,73х1,80) грн.; з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року – 1558 грн. замість 815,4 (453х1,80) грн.; з 01.01.2006 року по 31.01.2006 року – 1558 грн. замість 869,4 (483х1,80) грн.; з 01.02.2006 року по 31.12.2006 року – 1620 грн. замість 909 (505х1,80) грн..

   Довідками про доходи працівника лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи Дружба» ОСОБА_1 за 1998 – 2006 роки підтверджується, що йому нараховувалася заробітна плата у наступних розмірах: з 01.01.1998 року по 31.08.1998 року – не нижче 243 грн. 90 коп.; з 01.09.1998 року по 30.04.2000 року – не нижче 358 грн. 50 коп.; з 01.05.2000 року по 30.11.2000 року – не нижче 430 грн. 20 коп.; з 01.12.2000 року по 30.11.2001 року – не нижче 602 грн. 30 коп.; з 01.03.2002 року по 30.06.2003 року – не нижче 888 грн.; з 01.07.2003 року по 30.01.2005 року – не нижче 1314 грн.; з 01.02.2005 року по 31.01.2006 року – 1558 грн.; з 01.02.2006 року по 31.12.2006 року – не нижче 1620 грн.. Зазначене вище підтверджує той факт, що позивач у період з часу отримання посвідчення громадянина, який працює у гірській місцевості – 20.01.1998 року і до часу звільнення з роботи у зв’язку із виходом на пенсію – 07.12.2006 року отримував посадовий оклад, що з врахуванням 25% гірських фактично значно перевищував (на 35% і вище в залежності від періодів) гарантовані галузевими угодами мінімальні гарантії в оплаті праці.

   Такими чином, аналіз зібраних по справі доказів підтверджує відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, невиплаченої збільшеної на 25% одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди, оскільки суд встановив, що позивачем відповідне посвідчення для виплати гірських у організацію впродовж всього періоду роботи на пред’являлось, а тому не було підстав для проведення їх нарахування. Крім того, відповідач довів той факт, що фактична тарифна ставка машиніста-трубоукладчика-трубопровідника лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе», в тому числі і позивача, за період 1998-2006 роки була значно вищою від гарантованих галузевими угодами за вказані роки мінімальних тарифних ставок робітника шостого розряду, а тому норми Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» в даному випадку не застосовуються. На підставі вказаного, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

   Керуючись ст. ст. 10, 62, 209, 212- 215 ЦПК України, ст. ст. 94 – 96, 100 КЗпП України, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», ст. 8 Закону України «Про оплату праці», Постановами Кабінету Міністрів України № 648 від 11.08.1995 року «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах», № 345 від 19.03.1996 року «Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту» із змінами та доповненнями, суд  

ВИРІШИВ:

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, невиплаченої збільшеної на 25% одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди відмовити у зв’язку з безпідставністю.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Б.Я. Янко

                                                                                                                        Справа № 2-79/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

   11.06.2010 року Сколівський районний суд Львівської області  в складі:

   головуючого – судді     Янка Б.Я. ;

   при секретарі                 Павкевич Н.Я. ;

   з участю прокурора       Танської М.Р.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, невиплаченої збільшеної на 25% одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

   У відповідності до ч. 3 ст. 209 ЦПК України та у зв’язку із складністю справи складення повного рішення по справі відкласти до 15.06.2010 року.

   Керуючись ст. ст. 10, 62, 209, 212- 215 ЦПК України, ст. ст. 94 – 96, 100 КЗпП України, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», ст. 8 Закону України «Про оплату праці», Постановами Кабінету Міністрів України № 648 від 11.08.1995 року «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах», № 345 від 19.03.1996 року «Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту» із змінами та доповненнями, суд  

ВИРІШИВ:

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, невиплаченої збільшеної на 25% одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди відмовити у зв’язку з безпідставністю.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Б.Я. Янко