УКРАЇНА      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3897/2006р.

Категорія 36                                                        Головуючий

у першій інстанції - Грекова

__________________________________________ Раздорожна М.З

Доповідач - Гайворонський С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

25   липня   2006   року   судова   колегія   судової   палати   в   цивільних   справах

апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Гайворонського С.П.

суддів                            - Станкевича В.А.

- Сегеди С.М.

при секретарі - Забалуєвій Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Кілійського районного

суду Одеської області від 14 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на час

навчання,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на час навчання у розмірі 3000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу між її батьками, позивачка залишилась проживати зі своєю матір'ю і знаходилась на утриманні останньої. З 2005 року вона, ОСОБА_2 навчається в Ізмаїльському медичному училищі на стаціонарному відділенні, навчання проводиться на контрактній основі, плата за навчання складає 1217 грн. за семестр, строк навчання з 01.09.2005 року по 01.03.2008 року Її батько ,ОСОБА_1 ,матеріальної допомоги не надає.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка свої позовні вимоги підтримала, відповідач позов визнав частково, пояснивши, що він вже виплачує аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходу.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року позов ОСОБА_2 був задоволений.

Суд першої інстанції вирішив стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх доходів починаючи з 06.02.2006 р. До 01.03.2008 р. на період навчання в Ізмаїльському медичному училищі, але не більш як до досягнення нею 23 років - до 01.02.2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення Кілійського районного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року змінити.

При цьому вказується, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що він ,ОСОБА_1, вже сплачує аліменти на сина ОСОБА_3 і таким чином з урахуванням сплати аліментів на користь ОСОБА_2 з нього, ОСОБА_1, будуть стягувати 50% його заробітку, що у значній мірі позначиться на його матеріальному становищі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2.(батьком якої є ОСОБА_1) є студенткою денної форми навчання, потребує матеріальної допомоги, не досягла 23-го віку, самостійного доходу не має, стипендію не отримує.

Також, суд першої інстанції вірно врахував, що батько позивачки має постійне місце роботи, отримує заробітну плату, щомісячно виплачує аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки свого доходу, а тому на підставі ст.ст. 199,200 СК України ОСОБА_1. забов язаний надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу у розмірі 1/4 частини з усіх доходів.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржників, відповідно до ч.З ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. №606 „Про виконавче провадження" не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання двох дітей не перевищує 50 відсотків його заробітної плати, а тому права відповідача згідно зі вказаним вище Законом судом першої інстанції не порушені.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що районний суд при вирішенні позову ОСОБА_2 не врахував виплату ним(ОСОБА_1)у теперішній час аліментів на утримання сина безпідставні, оскільки при винесені рішення по даній справі суд першої інстанції вказану обставину врахував, про що прямо вказав у своєму рішенні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючисьст.ст.304,307,308,313,п.1ч.1ст.314,315,317,319ЦПКУкраїни, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,    .

УХВАЛИЛА:            

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на час навчання залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання рішення суду законної сили