Справа №22-4412 /2006р.                                                    Головуючий 1 інстанції суддя - Сєверова Є.С.

Категорія № 19                                                                Доповідач суддя Шейко Л.М.

______________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА                    

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 25» липня 2006р.                                                                        

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в

в складі:

головуючого судді -     Шейко Л.М.

суддів                -        Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

при секретарі   -          Тончевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2005 року позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача в відшкодування матеріальної шкоди 128, 22 гривні, в відшкодування моральної шкоди 15000 гривень за вчинення ним протиправних дій в жовтні 005 року, а саме: нанесення їй тілесних ушкоджень, що також принизило її честь і гідність. Вона пояснила, що між нею та відповідачем існують тривалі неприязні стосунки, часто виникають сварки з приводу користування спільним опалюванням їх квартир, з цього приводу вона не тільки зверталась до суду, а й відвідувала ОСОБА_2 на його роботі з метою врегулювання конфлікту. Під час чергового звернення до нього з цього приводу в жовтні 2005 року у дворі їх будинку стався конфлікт, під час якого ОСОБА_2 захватав її за руку, завдав травму ноги та руки.

В судовому засіданні позивачка просила задовольнити її позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, категорично заперечував проти того, що він будь-коли завдавав шкоди позивачці, пояснив, що вони є сусідами та між ними тривалий час трапляються сварки на побутовому ґрунті. Позивачка неодноразово намагалася спровокувати конфлікт для притягнення його до будь-якої відповідальності, відвідувала його на робочому місці, де вчинювала скандали, дискредитуючи його. В на початку жовтня 2005 року вона знову почала сварку у дворі їх будинку, однак ніяких пошкоджень він їй не завдавав, розмовляти з нею не став, а заяву ОСОБА_1 вважає черговою провокацією, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка вимагає відшкодування моральної шкоди, завданої хуліганськими діями, хоча такий факт є кримінально караним діянням, має встановлюватися вироком суду , в порушенні ж кримінальної справі відносно його довірителя взагалі відмовлено. Доказів того, що ОСОБА_2 завдав шкоду ОСОБА_1 не надано. Крім того, пояснення позивачки носять суперечливий характер, а до експертизи вона звернулась тільки через місяць після подій, на які вона посилається тому суб'єктивних підтверджень того, що тілесні ушкодження вона отримала саме 1.10.2005 року також немає. Оскільки вимоги позивачки підтверджуються лише поясненнями свідка ОСОБА_4, яка є сусідкою та знаходиться з відповідачем в неприязних стосунках, то звинувачення проти його довірителя є надуманими, викликаними ворожими сусідськими стосунками, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_1- відмовлено.

На вказане вище рішення принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про зміну рішення та задоволення її позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що суд при ухваленні рішення порушив вимоги матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п. З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 1.10.2005 року позивачка звернулась з усною завою до Малиновського РВ ОМУ УМВС України про те, що вона просить прийняти заходи до сусіда ОСОБА_2, який безпричинно кинувся у бійку, ударив її.

Постановою начальника Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 10.10.2005року відмовлено в порушені кримінальної справи відповідно до п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, постанова набрала чинності, до цього часу не скасована.

Як вбачається з матеріалів справи доказів того, що 1.10.2005 року позивачка зверталась за допомогою лікаря на протязі розгляду справи не надано. Із копії амбулаторної карти вбачається, що ОСОБА_1 вперше звернулась до лікаря -травматолога 5.10.2005 року з приводу болю у плечовому суглобі, з її слів записано, що руку потягнув сусід. В той же час, з акту судово-медичного обстеження № НОМЕР_1, тобто більш ніж через місяць після конфлікту, вбачається, що ОСОБА_1 має легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді розтяжки плечового суглобу та ушкодження ноги, які завдані тупими предметами можливо 1.10.2005 року. Відсутність в первісних медичних документах посилань на ушкодження ноги ОСОБА_1, навіть її скарг з приводу ушкодження ноги, а також відсутність в первісних поясненнях ОСОБА_1 будь-яких посилань щодо дій ОСОБА_2, які виражалися в ударах ноги, викликає сумніви щодо отримання такого ушкодження здоров'я саме під час подій 1.10.2005 року, підтверджуючи тим самим наявність розбіжностей в документах, що можуть стати підставою для відшкодування шкоди.

Згідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК матеріальна та моральна шкода відшкодовується особою, яка завдала таку шкоду, за наявності вини.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що позивачкою на розгляд суду не надано доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача а саме рішення, яким у встановленому законом порядку встановлена винність та завдання ушкоджень позивачці саме ОСОБА_2  Наявність розбіжностей в документах, які свідчать про характер ушкоджень ОСОБА_1, а також складення акту судово-медичного обстеження більш ніж через місяць після вказаних нею подій, тобто тільки 17.11.2005 року, за яким нанесення пошкоджень 1.10.2005 року носить характер імовірності ( а.с.10 ), та наявності ворожих стосунків між сторонами на побутовому грунті, позбавило суд можливості задовольнити вимоги позивачки, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд дав також належну оцінку поясненням свідків, які також мешкають в цьому будинку і мають неприязні стосунки з відповідачем.

Як в апеляційній скарзі так і судовому засіданні апелянти не навели докази, які б спростовували висновки, зроблені у рішенні суду.

Таким чином , судова колегія прийшла до висновку , що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303 п.1; 307 ч.1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія судів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2006 року - залишити без   змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.