Справа № 2 – 596 /2010

  Р І Ш Е Н Н Я  

і м е н е м     у к р а ї н и  

  27 травня 2010  року   Київський районний суд м. Полтави в складі:  

головуючого судді - Антонова А.В.  

при секретарі   -  Кононенко О.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Полтавської філії ТОВ «Український промисловий банк» про повернення депозиту з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за невиконання зобов’язання,

В С Т А Н О В И В:  

 Позивач 29.07.2009 року звернулася в суд з позовом  до відповідача ТОВ «Український промисловий банк»  про повернення депозиту з нарахованими відсотками, з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за невиконання зобов’язання.

В позовній заяві посилалася на те, що  06.01.2009 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №1/0305316003711003. За вказаним договором нею на рахунок відповідача внесено кошти в сумі 2000 дол. США на строк з 06.01.2009 р. по 07.02.2009 р. Після закінчення строку дії договору вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення грошового вкладу, проте відповідач відмовився повернути внесені нею на депозитний рахунок кошти, чим порушив її права і умови договору.  В зв’язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь внесені на депозит грошові кошти з нарахованими відсотками, інфляційні збитки, 3% річних та пеню за порушення строків повернення депозиту. В подальшому позовні вимоги змінила.

В судовому засіданні позивач позов уточнила, просила суд стягнути з відповідача проценти по вкладу за період з 09.02.2009 р. по 12.03.2010 р., пеню, інфляційні збитки, 3% річних, понесені збитки, витрати на правову допомогу та судові витрати.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Полтавської філії ТОВ «Український промисловий банк»  в судовому засідання позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що сума банківського вкладу позивачу повернута, а щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків послався на п.5.2 Договору, де зазначено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором в разі видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов’язань за цим договором .

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що уточнені позовні  вимоги підлягають задоволенню частково  з наступних підстав.

Судом  встановлено,  що 06.01.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір банківського вкладу №1/0305316003711003, згідно якого позивачем  внесено грошові кошти на депозитний рахунок в сумі 2000 дол. США, що еквівалентно 15400 грн. на строк з 06.01.2009 р. по 07.02.2009 р. зі сплатою процентів за час користування коштами  за ставкою 14% річних.

Відповідно до п.2.1.5 вказаного договору банк зобов’язувався повернути повністю вклад у «дату повернення», зазначену в договорі, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення.  

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач не виконав взятого на себе зобов’язання та не повернув позивачу у визначений Договором строк суму банківського вкладу. Вклад позивачу був повернутий лише 15.03.2010 року.

Невиконання умов договору представник відповідача пояснив винесенням Національним банком України постанов, які обмежували видачу вкладів за договорами банківських вкладів.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 21.01.2009 року №19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Укрпромбанк» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Наслідком введення мораторію є заборона стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, але це не є перешкодою для звернення вкладників до суду з позовами про відновлення порушених прав та для постановлення судового рішення у спорі між банком та вкладником.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми вкладу за період прострочення виконання боржником свого зобов’язання, пені та інфляційних збитків, суд бере до уваги, що правовідносини між банком та вкладником регулюються спеціальними нормами - параграфом 3 глави 71 та главою 72 ЦК України, які не передбачають можливості застосування таких санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.5.2 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони звільняються від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору є наслідком видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов’язань за цим Договором.  

Зважаючи на те, що Національним Банком України були прийняті постанови, що обмежували можливість ТОВ «Український промисловий банк» належним чином виконати умови договору, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов’язань, що прямо передбачено умовами договору, який був підписаний позивачем.  

Вимога позивача про виплату процентів по вкладу з моменту закінчення дії договору до дня фактичного повернення вкладу, не підлягає задоволенню.

Постановою Правління Національного банку від 21.01.2010 року №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Український промисловий банк» з 21.01.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації.

На підставі п.4 ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Вимогу позивача про стягнення суми понесених збитків в розмірі 1000 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання , має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.  

Позивач пояснила, що внаслідок несвоєчасного повернення ТОВ «Український промисловий банк» депозитного вкладу, який мав підти на погашення кредиту на придбання автомобіля та кредиту на придбання побутової техніки, вона була  змушена укласти договір позики №1 від 20.0.2009 р. з гр.ОСОБА_3 на суму 10 000 грн. з оплатою за користування коштами 1000 грн. та надала на підтвердження своїх вимог копії кредитних договорів, графіки погашення платежів та договір позики.

Також, згідно ст.84 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на отримання правової допомоги в сумі 200 грн.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 30  грн.      

Враховуючи, що відповідачем зобов’язання не виконані у зв’язку з виданням НБУ постанови №19/БТ від 21.01.2010 р., суд вважає за можливе державне мито у справі віднести за рахунок держави.

 Керуючись  ст.ст.10,11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1060, 1061 ЦК України, суд, -  

  В И Р І Ш И В :  

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 1000 грн. понесених нею збитків, 200 грн. витрат на правову допомогу, та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, а всього – 1230 грн.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Державне мито у справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів  після  подання  заяви  про апеляційне оскарження.  

  Головуючий                                                         Антонов А.В.