КОПІЯ                                                               Справа № 2-676/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Сидоренко Ю.В.,

при секретарі             Кійченко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, про визнання дій незаконними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в :

07.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а щорічну допомогу на оздоровлення у період 2000-2009 років він отримував в розмірі від 26,70 до 100 грн., хоч повинен був її отримувати в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Таким чином за період 2000-2009 років йому не доплачено 14179,80 грн. щорічної допомоги на оздоровлення. На письмові звернення до відповідачів щодо перерахунку та виплати сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації та допомоги до 5 травня він отримав відмову, тому звернувся до суду із цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області Дубовець К.О., що діє на підставі довіреності (а.с.22), позов не визнала. Пояснила, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, для надання всіх належних даній категорій громадян відповідно до законодавства України пільг і компенсацій. Нарахування та виплата позивачу сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснювалося та здійснюється у відповідності до вимог Конституції України, Бюджетного кодексу України, Законів України про державний бюджет на відповідний рік, Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 від 18.02.2004 року № 177, від 12.03.2008 року № 183 та від 18.03.2009р. № 211. Крім того, просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку позовної давності. На цих підставах просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області свого представника в судове засідання не направив. У надісланих на адресу суду письмових поясненнях просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за пропуском термінів позовної давності, а також: в зв’язку з тим, що дія ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і рішень Конституційного Суду України щодо конституційності цієї норми не приймалося; статтями 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами; за 2008 рік допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 отримав 14.05.2008 року, тобто до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а рішення Конституційного Суду України зворотної сили не має. Справу просив розглянути без участі представника Центру (а.с.16-17, 31).

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (а.с.5).

Згідно ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена щорічна виплата грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Згідно повідомлення відповідача – Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (а.с.30) виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена:

за 2005 рік – 22.03.2005р. в сумі 26,70 грн.

за 2006 рік – 08.08.2006р. в сумі 100 грн.

за 2007 рік – 13.07.2007р. в сумі 100 грн.

за 2008 рік – 14.05.2008р. в сумі 100 грн.

за 2009 рік – 22.03.2009р. в сумі 100 грн.

Дані про суми та строки виплати допомоги на оздоровлення за 2000-2004 роки відсутні в зв’язку з закінченням терміну зберігання документів.

Обов'язок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати щорічної допомоги позивачу відповідно до України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” законодавством держави покладений на органи праці та соціального захисту населення, яким є відповідач Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» N 3235-IV. Цей Закон неконституційним не визнавався. Дію абзацу п'ятого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V. Зупинення дії абзацу п'ятого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Враховуючи, що вищевказаними Законами та Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (Закон № 107-VI) були фактично змінені положення ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Закону № 796-XII), який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів Про Державний бюджет України.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законами України «Про Держаний бюджет України» на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, у 2006 році, з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених статтею 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум щорічної допомоги на оздоровлення особам, які отримали таку допомогу протягом 2006, 01.01.2007р.-09.07.2007р., 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах, встановлених Законами України «Про державний бюджет України» на 2006, 2007, 2008 рік та відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Позивачем не надано доказів того, що у 2000-2004 роках відповідачем були порушені його права при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення.

Отже задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення щорічної одноразової допомоги лише за 2005, 2007 та 2009 рік, що становить:

за 2005 рік – 5 Ч 262 грн. – 26,70 грн. = 1283,30 грн.

за 2007 рік – 5 Ч 440 грн. – 100 грн. = 2100,00 грн.

за 2009 рік – 5 Ч 605 грн. – 100 грн. = 2925,00 грн.

Всього недоплачена сума складає 6308,30 грн.

Щодо посилання відповідачів на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд вважає наступне.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Відповідно до ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одним із основних завдань Закону є повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на реалізацію якого були ст.48 вказаного Закону встановлені компенсації за шкоду здоров’ю, одним із видів яких є щорічна допомога на оздоровлення . Таким чином, щорічна допомога на оздоровлення є виплатою, направленою на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, отже позовна давність на неї не поширюється і суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області порушені права позивача на отримання вищезгаданих соціальних виплат.

 Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в частині визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2009 рік в розмірах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на час виплати, та стягнення з цього відповідача недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2009 роки в сумі 6308,30 грн..

Вимоги позивача до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання незаконними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягають, оскільки такий обов’язок не покладений на нього діючим законодавством, зокрема Типовим положенням про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006р. № 147 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.06.2006р. за № 683/12557.

Згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 8, 60, 88, 213-215, 223 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 16, 268 ЦК України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  Законами України „Про Державний бюджет України» на 2005-2009 роки, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. N 4-зп, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2009 рік, в розмірах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007, 2009 роки в сумі 6308,30 грн. (шість тисяч триста вісім гривень 30 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради судові витрати в розмірі 63,08 грн. (шістдесят три гривні 08 коп. ) судового збору на р/р 31417537700012; код бюджетної класифікації 22090100, одержувач платежу – місцевий бюджет м. Миргорода, код ЄДРПОУ 34698720, банк одержувача ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019 та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на р/р 31212259700012; призначення платежу: код 22050000 "оплата витрат за ІТЗ розгляду справ у судах" до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, отримувач: Державний бюджет м. Миргорода 22050000, код одержувача за ЄДРПОУ 34698720, банк отримувача ГУДК України в Полтавській області, місцезнаходження банку м. Полтава МФО 831019.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву подано не було.

Суддя: (підпис)

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                                                                               Ю.В.Сидоренко