Справа № 22 ц-446/07 Головуючий у 1-й інстанції Коваль B.I.
Категорія 41 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю:
представника позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача Камінського В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - ДП ДАК «Хліб України») на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року,
за позовом ОСОБА_2 до ДП ДАК «Хліб України» про стягнення винагороди за вислугу років,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ДП ДАК «Хліб України» про стягнення винагороди за вислугу років.
Вона зазначала, що з 5 червня 1966 року по 3 січня 2006 року працювала на підприємстві та звільнена з роботи, з посади інженера по охороні праці. Колективним договором між адміністрацією Миколаївського портового елеватора та профспілкового комітету на 2005 рік та додатком до нього за № 11 встановлено додатковий вид оплати праці - виплата винагороди за вислугу років за умов безперервної роботи на підприємстві більш року. Незважаючи на вимоги вказаних нормативно - правових актів така винагорода за 2005 рік їй не виплачена.
Посилаючись на викладене, вона просила стягнути з відповідача 3306 грн. винагороди, з врахуванням її 15 - річного безперервного стажу роботи.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник позивачки просить відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга піддягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 всупереч вимогам колективного договору на 2005 рік не отримала належну їй винагороду за вислугу років. У зв'язку з чим стягнув на її користь з відповідача 3306 грн.
Однак з висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала в ДП ДАК «Хліб України» з 5 квітня 1966 року по 3 січня 2006 року ( а.с. 8). При звільненні з роботи їй було виплачено оклад, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, доплата за високі
2
досягнення в праці, щомісячна премія та сума індексації заробітної плати, а всього 5428 грн. 85 коп. (а.с. 32). Одноразова винагорода за вислугу років не нараховувалась і не виплачувалась.
Виплата одноразової винагороди за вислугу років працівникам підприємства передбачена колективним договором на 2005 - 2006 роки, який укладено між адміністрацією ДП ДАК «Хліб України» та профспілковим комітетом. Колективним договором в редакції яка діяла на час його прийняття, тобто на березень 2005 року, була передбачена виплата винагороди за вислугу років згідно Положення про виплату цій нагороди (п. 5.15). Самим Положенням про виплату одноразової винагороди визначалися розміри і порядок виплати винагороди, в тому числі передбачався граничний строк виплати винагороди - 6 березня наступного, за звітним року.
Діючи відповідно до п. 1.7 колективного договору, який передбачав можливість його змін та доповнень за згодою сторін, адміністрація підприємства та профспілковий комітет 20 грудня 2005 року прийняли рішення про зміну п. 5.15 вказаного договору. Зокрема, п. 5.15 договору доповнено та передбачено, що рішення про нарахування та виплату винагороди за вислугу років приймається адміністрацією спільно з профспілковим комітетом (а.с. 27 -28).
15 лютого 2006 року на спільному засіданні профспілковий комітет та адміністрація ДП ДАК «Хліб України» вирішили не проводити виплату за вислугу років всім робітникам підприємства за 2005 рік у зв'язку зі збитками на підприємстві.
Таким чином, вказаними рішеннями, які на час розгляду справи є чинними та не оспорені сторонами, не передбачена виплата названої винагороди за 2005 рік. За такого підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 з ДП ДАК «Хліб України» винагороди за вислугу років не має.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення відповідно до п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи представника позивачки про нечинність рішень щодо змін порядку та умов виплати винагороди за вислугу років суперечать наведеним вище спільним рішенням адміністрації ДП ДАК «Хліб України» та профспилкового комітету.
Посилання представника позивачки на недостовірність збитків підприємства суперечать даним звіту про фінансові результати ДП ДАК «Хліб України» (а.с. 27), та, враховуючи вказані рішення щодо порядку виплати одноразової винагороди, самі по собі не мають правового значення
Оскільки в задоволенні позову відмовлено по суті позовних вимог, не можуть бути взяті до уваги доводи сторін відносно строків звернення позивачки до суду, які відраховуються з 7 березня 2006 року, виходячи з того, що винагорода не була нарахована позивачці та є спірною.
Керуючись ст.ст. 303,309,316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ДП ДАК «Хліб України» задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП ДАК «Хліб України» про стягнення винагороди за вислугу років відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох
місяців з цього часу можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду
України.