Справа № 2а-319/ 2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
судді - А.А. Бабіша,
при секретарі – Н.М. Яренко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Васильківському районі про визнання дій незаконними та зобов’язання проведення перерахунку пенсій,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії осіб постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання державної пенсії, розмір якої повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну його здоров’ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, виплата яких передбачена статтями 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон). Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом, просив суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки та виплати державної та додаткової пенсії з 01.01.2007 року по 01.04.2009 року та з 20.11.2009 року по 31.12.2009 року, а також зобов’язати відповідача проводити розрахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 01.01.2010 р. у відповідності з вимогами Закону.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні з огляду на те , що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено , що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом . З цього відповідач робить висновок , що зазначений в даному Законі мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків та підвищення пенсій не застосовується . Крім цього , відповідач при здійсненні розрахунків керувався положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 831, від 27.12.2005 р. № 1293, від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії осіб постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку відповідача з 22.03.2001 року по 01.01.2005 року та з 01.01.2006 року по теперішній час.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до положень ст. 46 і п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положення ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначають, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно абзацу 3 частини першої статті 50 цього Закону інвалідам II групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. абзац 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був змінений, а саме, підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що інвалідам ІІ групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю - 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Водночас було змінено абзац 3 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема щодо ІІ групи інвалідності – 200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Слід зазначити, що на теперішній час після прийнятих Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 р. від 09.07.07. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. про визнання такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положень статей законів України про Державний бюджет на 2007 та 2008 року, якими призупинялись або вносились зміни у деякі статті Закону, втратили свою чинність положення згаданих законів, що обмежували права пенсіонерів, з моменту чинності вищезазначеними Рішеннями Конституційного Суду України.
Таким чином, зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком.
В якості критерію визначення розміру пенсії та додаткової пенсії суд вважає за можливе застосувати саме частину першу статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, на думку суду, положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із розрахункової величини, встановленої постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 831 – 16,62 грн., від 27 грудня 2005 р. № 1293 – 500,00 грн., від 28 червня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» – 965 грн., від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» - 1090 грн. Дані постанови всупереч положенням статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установили розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягають положення Закону та застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Причому слід зазначити, що ч. 4 ст. 54 вищевказаного закону законодавець зобов’язав відповідача (орган, який оформлює, призначає, нараховує та виплачує пенсію) робити перегляд призначень позивачу державної пенсії в мінімальному об’ємі та додаткової пенсії в фіксованому процентному розмірі автоматично, без заяви позивача, не допускаючи отримання позивачем державної пенсії нижче встановленої мінімальної межі, а додаткової пенсії в розмірі певних процентів від розміру мінімальної пенсії за віком.
Несвоєчасна виплата призначених пенсійних платежів тягне за собою нарахування та виплату відповідної компенсації втрати частини доходів.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 99, ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; пропуск цього строку є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а причини пропуску строку є неповажними.
Оскільки предмет позову стосується соціальних прав громадянина ОСОБА_1, то суд не вбачає підстав для застосування строків звернення до суду.
Таким чином, вимоги адміністративного позову про зобов’язання відповідача провести донарахування та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню, оскільки відповідачем зазначені пенсії безпідставно виплачувалась у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому права позивача порушені і підлягають відновленню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 11, 70-72, 86, 94, 99, 100, 158-163, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Василькові Київської області протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області здійснити перерахунок та провести виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01.01.2007 року по 01.04.2009 року та з 20.11.2009 року, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області здійснити перерахунок та провести виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року по 01.04.2009 року та з 20.11.2009 року, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Василькові Київської області з 01.01.2010 р. проводити розрахунок та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Васильківському районі Київської області на користь державного бюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або по закінченню апеляційного провадження.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області у визначеному Законом порядку.
Суддя А.А. Бабіш