Справа №2-100/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

28 лютого 2007р.                 Харківський районний суд Харківської області

в складі:        головуючого судді   - Загоруйко З.Г.

при секретарі            - Шимовій СО.

з участю адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглянув в відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: 2-га державна нотаріальна контора Харківського району про поновлення порушеного права, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на Уг частину будинку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з заявою про визнання договору дарування недійсним посилаючись на те, що житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1 був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за її матір"ю ОСОБА_5, яка 27 травня 1997 року подарувала брату ОСОБА_6  17/29 частини указаного житлового будинку . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_5 померла. До моменту оформлення договору дарування, 27.05.97р. та весь час до смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона мешкала разом з нею. За життя ОСОБА_5 неодноразово вказувала намір залишити у спадщину будинок та інше майно у рівних частинах дітям: сину та доньці. Далі позивачка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона в шестимісячний строк, після смерті матері прийняла спадщину, шляхом вступу в фактичне управління спадковим майном, крім цього, в будинку була прописана і проживала. 31 липня 2000 року її брату ОСОБА_6 державним нотаріусом Другої Харківського району ДНК було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 12/58 частин спадкового будинку, а 12/58 частин будинку залишено відкритими для оформлення права власності на спадщину за законом на її ім."я. Тільки в червні 2001 року їй стало відомо, що мати подарувала брату частину будинку. В заяві про зміну підстави позову позивач ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним договір дарування від 27.05.97р., визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 12/58 частин житлового будинку на ім."я ОСОБА_6, що було видано 2-ю ДНК Харківського району 31.07.00р. та вважати, що по цьому свідоцтву ОСОБА_6 належить ХА частина житлового будинку АДРЕСА_1, визнати частково недійсним, в 17/58 частках, свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/58 частин житлового будинку на ім."я ОСОБА_4, що було видане 2-ю ДНК Харківського району від 26.06.01р. та вважати, що по цьому свідоцтву ОСОБА_4 належить ХА частина житлового будинку за вищезазначеною адресою, в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_3 право власності на Уг частину житлового зазначеного вище житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що її чоловіку ОСОБА_6 було подаровано його матір"ю ОСОБА_5 17/29 частин житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1, а на 12/58 частини будинку він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Після смерті свого чоловіка вона 26 червня 2001 року отримала у нотаріуса 2-ї ДНК свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/58 частини житлового будинку.

Представник третьої особи Другої державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився, в своїй заяві просить справу розглядати в відсутність представника.

Суд, вислухав пояснення сторін, показання свідків, вивчив надані суду докази і дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в 46/58 частинах за ОСОБА_4 а підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю держнотконторою Харківського району і в 12/58 частинах за ОСОБА_5 на підставі дубліката свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконкомом Пісочинської селищної Ради 06.02.1980р. Дублікат виданий виконкомом Пісочинської селищної ради. Ця обставина підтверджується довідкою Харківського районного бюро технічної інвентаризації.

Спочатку указаний житловий будинок належав, згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 6 лютого 1980 року, в цілому ОСОБА_5.

27 травня 1997 року ОСОБА_5 подарувала 17/29 частин житлового будинку своєму сину ОСОБА_6 і цей договір посвідчений державним нотаріусом 2 Державної нотаріальної контори Харківського району та області.

Відповідно до ст. 243 ЦК України (1963 року) договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Дарування майна являється виключно правом власника даного майна. Майно, передане по договору дарування, переходить у власність від однієї особи до іншої.

Договір дарування 17/29 частин будинку АДРЕСА_1 був нотаріально посвідчений, як цього вимагають норми Цивільного Кодексу України і відповідав в цілому його нормам, під час посвідчення договору нотаріусом перевірена дієздатність сторін, про що зроблена відмітка в договорі.

Позивачка, посилаючись на те, що договір дарування був укладений внаслідок обману, суперечить дійсності, оскільки ОСОБА_5 подарувала 17/29 частин будинку в 1997 році своєму сину ОСОБА_6 внаслідок свого бажання волі, а не обману і вона мала час для його розірвання, крім того, згідно ст. 57 ЦК України 1963 року - угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією актового запису про смерть № 103 (а.с. 17).

31 липня 2000 року 2-ю ДНК Харківського району ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 12/58 частин  житлового

будинку АДРЕСА_1, а 12/58 частин указаного житлового будинку залишилися відкритими для оформлення іншим спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6.

26 червня 2001 року 2-ю ДНК Харківського району ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/58 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивачкою не надані суду докази, які б свідчили про порушення її прав, як спадкоємця, оскільки у суду не має підстав визнавати договір дарування від 27 травня 1997 року недійсним, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 17/29ч. житлового будинку, а на частка спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_5 у вигляді 12/58ч. і за законом, має належати позивачці ОСОБА_3, залишилася відкритою для оформлення.

Зазначених обставин позивач не довела, чим не виконала вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд не приймає до уваги як доказ, оскільки показання не мають відношення до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 10,11,130,174,209,212,214-216 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: 2-га державна нотаріальна контора Харківського району про поновлення порушеного права, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 1А частину будинку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.