УКРАЇНА                       

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3842/2006 р.                                      Головуючий у першій інстанції Ярош С.В.

Категорія 16                                                                           Доповідач Гайворонський С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

27 червня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

головуючого - Гайворонського С.П.

суддів              - Виноградової Л.Є.

- Середи С.М. при секретарі - Асанової З.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 ( в інтересах позивача ОСОБА_2) до ВАТ Державний ощадний банк України Одеського міського відділення № 7860 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2005 року представник позивача звернувся до суду вищевказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1986, 1991 р.р. ОСОБА_2 у відповідача були розміщені особисті грошові заощадження на строкових ощадних вкладах під 9 % річних, а саме № НОМЕР_1 на суму 800 рублів ( залишок за станом на 01.01.1992 р. складає 1137.29 рублів) № НОМЕР_2 на суму 10 000 рублів (залишок за станом на 01.01.1992 р. складає 10712,50 рублів), що загальною сумою складає 11800 рублів, а у сукупності повного стягнення вартості у золотому еквіваленті складає 11 650 грамів. Відповідно до довідки про котировку дорогоцінних металів та курс валют Ощадного банку РФ станом на 31.03.2005 року, облікова ціна Банку Росії з золота складає 379, 6 рублів за 1 гр., а курс Банку Росії української гривні по відношенню до російського рубля станом на 31.03.2005 року складає 5, 32 рублів за 1 гривню, а відповідно 1 грам золота у гривнях оцінюється в 70 грн. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем становить 815500 грн.

При неодноразових зверненнях, починаючи з 1992 року, відповідач відмовився повернути вклади, причини відмови не повідомляв.

Крім того ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду на користь ОСОБА_2 у сумі 815500 грн., моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Представник відповідача позов не визнала.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому в апеляційній скарзі вказує, що судом порушені норми матеріального та процесуального права та суд неповно з'ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Так, суд першої інстанції порушив строки розгляду позову, не прийняв до уваги Європейську Конвенцію про захист прав людини і головних свобод, Декларацію про державний   суверенітет України та інші законодавчі акти.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачкою вносилися вклади до Ощадбанку СРСР, тобто тієї держави, яка на даний час не існує. Відповідно до ст.. 1 Закону України « Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», держава Україна, а не відповідач, взяла на себе зобов'язання по відновленню обезцінених заощаджень громадян, поміщених в установи Ощадбанку в період до 02.01.1992 року. Держава не брала на себе зобов'язань повернути саме ті вклади або їх золотий еквівалент, які знаходилися у Ощадбанку СРСР. Установи Ощадбанку здійснили одноразову індексацію вкладів, а проіндексовані суми віднесли на позабалансовий рахунок банку ( ст. 5 вказаного Закону), тобто матеріально проіндексованої суми не існує. Вкладникам видали компенсаційні ощадні книжки, які виписані Ощадбанком громадянам. Це суми, які держава планує поступово виплатити в якості компенсації від обезцінення заощаджень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і Закон, який їх регулює.

Так згідно із Законом від 21 листопада 1996 року № 537/ 96 - ВР « Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава компенсує громадянам України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в установи Ощадного банку та державного страхування СРСР, що діяли на території України, у державні цінні папери, а також в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994р., ці втрати в порядку й за умов установлених названим Законом.

Заощадження повертаються поетапно у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Компенсація знецінення грошових заощаджень проводиться через установи Ощадного банку України виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, в якому відповідні кошти передбачаються окремою статтею.

Перелік груп вкладників і черговість, а також обсяг виплат проіндексованих грошових заощаджень згідно зі ст.. 8 зазначеного Закону встановлюються Кабінетом Міністрів України. Також, суд першої інстанції вірно відмовив представники позивача у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги є без підставними і нічим не підтверджуються.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа була розглянута з порушенням норм цивільного процесуального права є невірним тому, що суд першої інстанції при розгляді даної справи і винесені рішення керувався нормами вищевказаного права, а порушення районним судом строків підготовлення справи до судового розгляду та її розгляду не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції згідно з нормами ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ( в інтересах позивача ОСОБА_2) - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року - залишити без змін.,

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.