Справа № 2-а-338
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 червня 2010 року Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Васильковського В.М.
секретаря Олексюк Г.І.
з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов”язання виплати недоотриманих сум пенсії, –
в с т а н о в и в :
у червні 2007 року ОСОБА_3 /далі Позивач/ звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия. Просив зобов”язати Відповідача встановити йому пенсію з 1 квітня 2007 року в розмірі 3755,50 грн. та дорахувати недоплачену у 2007 році пенсію, при збільшенні розміру мінімальної пенсії за віком проводити перерахунок його пенсії згідно ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, інвалідність пов”язана з виконанням обов”язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, однак Відповідач не виплачує йому пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В липні 2007 року ОСОБА_3 змінив позовні вимоги, просив стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Коломия 84 384 грн. 10 коп. недоотриманої пенсії та зобов”язати Відповідача в подальшому виплачувати йому державну та додаткову пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У березні 2010 року ОСОБА_3 подав заяву про уточнення позовних вимог та збільшення адміністративного позову, а у травні 2010 року – обґрунтування позову, мотивуючи його тим, що він є інвалідом другої групи 1 категорії як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Коломиї. На підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому призначено основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, розмір якої повинен визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.54 цього Закону розмір основної пенсії повинен становити не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії – не менше як 75% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.50 цього Закону. Згідно ст.ст.2, 6, 17, 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений Законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти. До числа основних державних гарантій включається мінімальний розмір пенсій за віком. Мінімальний розмір пенсій за віком і мінімальний розмір заробітної плати, віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. Відповідно до ст.2 Закону України від 15.07.1999 р. “Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування державного бюджету України. На час виплати йому пенсії законодавством України було встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
Відповідно до ст.1 ЗаконуУкраїни “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік” – 284,69 грн. Відповідно до ст.63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” з 01.01.2005 року – 332 грн. Відповідно до ст.65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з 01.01.2006 року – 350 грн., з 01.04.2006 року – 359 грн., з 01.10.2006 року – 366 грн. Згідно ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік” з 01.01.2007 року – 380 грн., з 01.04.2007 року 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування” з 01.04.2007 року та з 01.10.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та встановлено його у розмірі: з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 482 грн., 01.07.2008 р. – 482 грн. Він отримував пенсію у занижених розмірах. Відповідач при розрахунках розміру пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 та № 530 від 28.05.2008 року, в яких установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким було внесено зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В травні 2010 року ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про уточнення і збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що він звернувся до суду 06.06.2007 року і розгляд справи затягнувся по даний час. Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Згідно ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки Відповідач, не виконуючи вимоги ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, порушив його конституційні права, тому положення ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у його випадку підлягають застосуванню. Тому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити йому пропущений строк звернення до суду із заявою про уточнення та збільшення адміністративного позову. Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Коломия у перерахунку йому пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного згідно із ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 01.06.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року. Зобов”язати Відповідача провести перерахунок його пенсії з 01.06.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю 75% мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік” та “Про Державний бюджет України на 2005-2008 рік”. Зобов”язати Відповідача виплатити йому недоплачені суми заборгованості по виплаті пенсії за період з 01.06.2004 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 30.09.2008 року, з урахуванням проведених у цей час виплат.
В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї позов не визнала і пояснила, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач не вказав поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку звернувся до адміністративного суду, тому слід застосувати положення ч.1 ст.100 КАС України про те, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В той же час, відповідно до ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої даної статті, який Позивач просить застосувати, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Враховуючи наведене, положення ст.28 цього Закону щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Окрім того, до 12.01.2005 року з моменту набрання чинності Закону України № 2291- ІV від 25.12.2004 року “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, стаття 28 вказаного Закону була викладена в такій редакції: «Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 % середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики». Тому аргументування Позивачем необхідності нараховувати йому пенсію за Законом № 796-ХІІ, виходячи з положення ст.28 Закону № 1058-ІУ у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є безпідставним.
Протягом оспорюваного періоду Позивачу було нараховано і виплачено пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, виходячи з розміру 19,91 грн. Підпунктом 15 пункту 28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було змінено редакцію ст.54 Закону України № 796-ХІІ та встановлено, що із 01.01.2008 р. у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, по ІІ групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Стаття 50 ЗУ № 796-ХІІ передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах, зокрема інвалідам ІІ групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), ряд положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема положення пункту 28 розділу ІІ вказаного Закону. Зазначеною нормою передбачалось внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Разом з тим, абзацом 3 пп.5.4 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 передбачено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Відповідних законів Верховною Радою України прийнято не було. Кабінетом Міністрів України було врегульовано питання пенсійного забезпечення, зокрема і осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України № 796-ХІІ, шляхом прийняття постанови № 530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, що набрала чинності з 22.05.2008 р., за якою щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України 796-ХІІ виплачується, зокрема інвалідам ІІ групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. У всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987- 1990 роках по ІІ групі інвалідності – 725 грн. Пенсія Позивачеві нараховується і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить в позові відмовити.
З”ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв”язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується статтею 46 Конституції України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі ст.ст.49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Наведене стверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 16.07.1996 року Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, довідкою Івано-Франківської МСЕК № 063954 від 13.10.2004 р. про інвалідність другої групи захворювання, пов”язаного з виконанням службових обов”язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, згідно посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 12.12.2005 року управлінням праці та соціального захисту населення м.Коломия ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.==
На звернення ОСОБА_3 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” листом від 18.05.2007 р. № 3131/03 управління Пенсійного фонду України в м.Коломия відмовило, посилаючись на те, що виплата призначеної йому пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, виходячи з розміру 19,91 грн.
При визначенні строку, у межах якого позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають захисту, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з письмового заперечення, Відповідач наполягав на пропуску Позивачем строку звернення до суду та застосуванні вимог ч.1 ст.100 КАС України. ОСОБА_3 звернувся до суду в червні 2007 року, а тому пропустив строк звернення до суду за період з 01.06.2004 року по 01.06.2006 року. Порушене право Позивача на отримання пенсії згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає захисту за останній рік, що передував зверненню з позовом, тобто з 1 червня 2006 року. Посилання Позивача на те, що у його випадку підлягають застосуванню положення ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суд відхиляє, оскільки вказані норми закону стосуються нарахованих, але не виплачених сум пенсій, а ті суми пенсій, які зазначає Позивач нараховані йому не були.
На час виплати пенсії Позивачу з 1 червня 2006 року законодавством України було встановлено наступний розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема у ст.65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.; у ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 1 січня – 383,80 грн., з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Чинним законодавством у період 2006 – 2007 років не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для реалізації положень ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Протягом оспорюваного періоду Позивачу було нараховано і виплачено пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, виходячи з розміру 19,91 грн.
Підпунктом 15 пункту 28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було змінено редакцію ст.54 Закону України № 796-ХІІ та встановлено, що із 01.01.2008 р. у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, по ІІ групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Стаття 50 ЗУ № 796-ХІІ передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах, зокрема інвалідам ІІ групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), ряд положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема положення пункту 28 розділу ІІ вказаного Закону. Тому перерахунок пенсії Позивачу у 2008 році слід проводити за період з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року, як просить Позивач у обґрунтуванні позову від 26 травня 2010 року, оскільки з січня 2008 року діяли положення п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в травні 2008 року – червні 2008 року становив 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в п.2 постанови від 3 січня 2002 р. № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при вирішенні спору суд, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058-ІУ) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд відхиляє посилання представника Відповідача на те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 796-ХІІ. Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
З наведених підстав позов підлягає до часткового задоволення. Дії Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 основної пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю за період з 1 червня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року слід визнати протиправними та зобов”язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу основної та додаткової пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за вказаний період.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
На підставі ст.ст.8, 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.2, 4, 9, 17, 18 ч.1 п.3 в редакції Закону № 808-УІ від 25.12.2008 р., 99-100 КАС України та керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, –
п о с т а н о в и в :
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коломия щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії у відповідності до ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1 червня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломия здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_3 як інваліду ІІ групи та виплатити її за період з 1 червня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року відповідно до ст.ст.50,54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, за винятком проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на постанову подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.
Головуючий: