Головуючий в суді 1 інстанції Збицька К.Д.                     Справа № 22ц\533                              

Доповідач Жигановська О.С.                                              Категорія 27

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21.03.2007 року     Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого                    Жигановської О.С.

суддів                                Косигіної Л.М., Олексієнко М.М.

при секретарі                   Хоменко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист

честі, гідності та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малинського районного суду від 14.11.2006 року

встановив:

В липні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 22.06.2006 року відповідач, який є державним виконавцем ДВС у Малинському районі, зайшов в його квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, де в присутності ОСОБА_3 став у грубій формі залякувати, що порушить кримінальну справу, буде знову і знову виписувати постанови про накладення штрафів, що він (позивач) не буде отримувати пенсії, кошти якої підуть на сплату оренди землі та тих штрафних санкцій, які будуть накладатись до того часу поки не буде звільнено приміщення котельні, що він (позивач) злочинець. Вийшовши на вулицю ОСОБА_2 в присутності сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжував відкрито і голосно висловлювати свою думку та сказав: „Не звільните приміщення по-доброму, то я зроблю це по-поганому".

Посилаючись на те, що зазначені дії ОСОБА_2 є поширенням завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять та принижують людську гідність непристойними висловлюваннями і діями, завдають йому великої моральної шкоди, ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача письмово вибачитись за поведінку та висловлювання, що порочать честь і гідність, а також на підставі ст.1167 ЦК України - відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Рішенням Малинського районного суду від 14.11.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування згаданого рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. На думку апелянта, суд не в повній мірі дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2006 року відповідач, який є державним виконавцем ДВС у Малинському районі, з метою вжиття заходів щодо виконання рішення суду від 08.07.2005 року (а.с.69-70) зайшов в помешкання позивача - квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, Житомирської області. Оскільки позивач в черговий раз відмовився добровільно виконувати назване рішення суду, тому ОСОБА_2 попередив його про можливі наслідки таких дій, що передбачені ст.87 Закону України „Про виконавче провадження", в тому числі і такі як накладення штрафу та порушення кримінальної справи. Хоча дана розмова і проходила на підвищених тонах, однак, відповідачем не вживались непристойні вислови, що ганьблять і принижують гідність

2

особи. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи (69-70, 71, 72) та показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.60-62).

Одним з видів особистих немайнових прав фізичної особи в контексті ч. ст.270 ЦК України є право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до змісту ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права, якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Виходячи з аналізу ч.3 ст.277 ЦК України, насамперед має бути доведено поширення такої інформації, що в свою чергу є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст.1167 ЦК України. Проте, ОСОБА_1 не надав суду доказів поширення відповідачем відомостей, що порочать його честь, гідність за обставин, на які він послався в своїй позовній заяві та взагалі не заявляв позовних вимог щодо спростування відповідачем певної недостовірної інформації (а.с. 11-13).

З огляду на наведене, діючи в межах, визначених ст.ст.10,11 ЦПК України, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та відмовив в задоволенні його позову в цілому.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314 315, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Малинського районного суду від 14.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.