Справа № 2-1198/10 р  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  24 березня   2010  року       Замостянський районний суд м. Вінниці           в складі     головуючого – судді Воробйова В.В.,                 при секретарі Романенко О.М.,  

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.  

Позов обґрунтований тим, що 31.01.2007   року між   ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції і   ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 014/035-43/50011,   за яким відповідачу був наданий кредит у розмірі 13356, 00  доларів США.  

У відповідності до умов цього Договору, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції надав даний кредит   ОСОБА_2   в розмірі 13356, 00  доларів США, що підтверджується  заявою на видачу готівки №1 від 31.01.2007 року.  

У свою чергу відповідач, згідно Договору зобов'язувався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за користування кредитом   ОСОБА_2   повинен сплачувати щомісячно, до 15 (п’ятнадцятого) числа кожного місяця на рахунок визначений позивачем шляхом, передбаченим у договорі, а основна заборгованість за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіка погашення  кредитної заборгованості рівними щомісячними платежами. Однак,   ОСОБА_2   не виконав в повній мірі взяті на себе зобовязання перед позичальником.  

Також, 31.01.2007 року на забезпечення виконання зобов’язання було укладено договір  застави зареєстрованого в реєстрі за №341, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, згідно п. 1.2 цього договору   ОСОБА_2   у забезпечення виконання зобов’язань, що виникають із вказаного кредитного договору, передав у заставу належний йому автомобіль марки FAW СА1051К26L4R5-0011, випуску 2006 року, державний реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким МРЕВ 30 січня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, видане Вінницьким МРЕВ 31 січня 2007 року.  

На виконання вказаного кредитного договору, позивачем було передано, а відповідачем отримано  зазначені грошові кошти через касу банку. Зі свого боку позивачем було виконано прийняті на себе зобов'язання, проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо  своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами належним чином не виконав, не забезпечивши тим самим повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків за графіком погашення, чим грубо порушив взяті на себе зобов'язання згідно положень кредитного договору. Так, заборгованість відповідача перед позивачем     за кредитним договором   № 014/035-43/50011 від   31.01.2007   року станом на 24.02.2010 року складає   10829, 13   доларів США (десять тисяч вісімсот двадцять девять доларів 13 центів), що в еквіваленті станом на 24.02.2010 року за курсом НБУ становить 86524, 75 (вісімдесят шість тисяч п’ятсот двадцять чотири) гривні 75 копійок   .  

Відповідачеві було вручено вимогу про усунення порушення № 10-11/1-2520 від 19.06.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання (а.с. 16, 17). Проте, протягом тривалого часу ніяких розрахунків ним не ведеться, а тому позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання зобов’язань, взятих на себе згідно кредитного договору та договору застави.  

У попередньому судовому  засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задоволити позов, а відповідач визнав їх в повному обсязі і не заперечив проти задоволення позову.  

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, передбаченому ст. 174 ЦПК України, тобто у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Матеріалами справи встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 згідно з   кредитним договором   № 014/035-43/50011 від   31.01.2007   року  отримав в кредит грошові кошти   в розмірі 13356, 00 доларів США., зі сплатою  відсотків за користування кредитом, щомісячно, до 15 (п’ятнадцятого) числа кожного місяця на рахунок визначений позивачем шляхом, передбаченим у договорі, а основна заборгоіваність за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості рівними щомісячними платежами з розрахунку 13,5 % річних (п. 1.4, 1.2 Кредитного договору), що фактично підтверджується наданим суду кредитним договором.  

Відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «   Райффайзен Банк Аваль   » найменування  юридичної особи Відкрите акціонерне товариство «   Райффайзен Банк Аваль   » змінено на Публічне акціонерне товариство «   Райффайзен Банк Аваль   ».  

Згідно з п. 1.3. Статуту Публічного акціонерного товариства «   Райффайзен Банк Аваль   », банк є правонаступником усіх прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «   Райффайзен Банк Аваль   » ( а. с. 24).  

Також, 31.01.2007 року на забезпечення виконання зобов’язання було укладено договір  застави зареєстрованого в реєстрі за №341, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, згідно п. 1.2 цього договору   ОСОБА_2   в забезпечення виконання зобов’язань, що виникають із вказаного кредитного договору, передав у заставу належний йому автомобіль марки FAW СА1051К26L4R5-0011, випуску 2006 року, державний реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким МРЕВ 30 січня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, видане Вінницьким МРЕВ 31 січня 2007 року.  

Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами належним чином не виконав, не забезпечивши тим самим повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків за графіком погашення, чим грубо порушив взяті на себе зобов'язання, згідно положень кредитного договору. Так, заборгованість відповідача перед позивачем     за кредитним договором   № 014/035-43/50011 від   31.01.2007   року станом на 24.02.2010 року складає 10829, 13   доларів США (десять тисяч вісімсот двадцять девять доларів 13 центів), що в еквіваленті станом на 24.02.2010 року за курсом НБУ становить 86524, 75 (вісімдесят шість тисяч п’ятсот двадцять чотири гривні 75 копійок),   з яких:     заборгованість по кредиту – 66486,47   (   шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість   )   гривень 47 коп   .,   заборгованість по     відсотках за користування кредитом – 8066,86 (вісім тисяч шістдесят шість) гривень 86 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 11971,42 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят одна) гривня 42 коп.   .  

Відповідачеві було вручено вимогу про усунення порушення № 10-11/1-2520 від 19.06.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання (а.с. 16, 17). Проте, протягом тривалого часу ніяких розрахунків ним не ведеться.  

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.  

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.  

Згідно ч. 3 ст. 538  ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку у встановлений строк (термін) або не виконання його в повному  обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.  

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов’язання, встановленими в договорі або законом, зокрема є припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.  

Стаття 1049 ЦК України закріплює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановленні договором.  

Згідно із ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.  

Так, загальна заборгованість відповідача перед позивачем     за кредитним договором   № 014/035-43/50011 від   31.01.2007   року станом на 24.02.2010 року складає 10829, 13   доларів США (десять тисяч вісімсот двадцять дев’ять доларів 13 центів), що в еквіваленті станом на 24.02.2010 року за курсом НБУ становить 86524, 75 (вісімдесят шість тисяч п’ятсот двадцять чотири гривні 75 копійок), яка підлягає стягненню з відповідача   , з яких:     заборгованість по кредиту – 66486,47   (   шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість   )   гривень 47 коп   .,   заборгованість по     відсотках за користування кредитом – 8066,86 (вісім тисяч шістдесят шість) гривень 86 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 11971,42 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят одна) гривня 42 коп.  

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.       У зв’язку з цим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 235,43 грн. судового збору.  

У позовних вимогах позивач просив тимчасово обмежити відповідача, ОСОБА_2, у праві виїзду за межі України та призупинити дію закордонного паспорту відповідача до моменту виконання ним своїх зобов’язань за кредитним договором.  

Однак, питання тимчасової відмови у виїзді за кордон належить до компетенції інших органів державної влади, яким за законом належить повноваження, щодо пропуску через кордон України, а саме Державної прикордонної служби України.  

Відповідно до ст. 33 Конституції України,   кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.  

В той же час порядок оскарження таких дій до суду врегульовано ст. 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».  

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України,   ,   ст. ст. 526, 530, 538, 611, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України,   ст. ст. 88, 130, 174, 213-215, 218, 221 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»,  суд -  

  ВИРІШИВ:  

  Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.  

Стягнути з   ОСОБА_2   на користь     Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції (рах. 3619711, МФО 302247, код 20097421) заборгованість за кредитним договором №   014/035-43/50011 від   31.01.2007 року     в сумі     86524, 75 грн (вісімдесят шість тисяч п’ятсот двадцять чотири гривні 75 копійок),   з яких:     заборгованість по кредиту – 66486,47   (   шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість   )   гривень 47 коп   .,   заборгованість по     відсотках за користування кредитом – 8066,86 (вісім тисяч шістдесят шість) гривень 86 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 11971,42 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят одна) гривня 42 коп., а також 865,24 (вісімсот шістдесят п’ять) гривень 24 коп. судового збору та 120 (сто двадцять)   грн. витрат на ІТЗ.  

В іншій частині позовних вимог   – відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до Вінницького Апеляційного суду через Замостянський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви.  

  Суддя: