Справа 2-а-10/0205/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючої судді Сенько Л.Ю.,
при секретарі Колесник Г.В.,
позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Левченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці про стягнення недоотриманої грошової винагороди державному службовцю,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, в якому вказала, що вона є пенсіонеркою за віком як державний службовець. На момент звільнення, станом на 20.03.2009 року, загальний стаж державної служби складав 21 рік 05 місяців 29 днів. Під час роботи на посаді державного службовця завжди зразково виконувала посадові обов’язки, ніколи не порушувала трудової дисципліни, завжди бездоганно виконувала всі завдання, які були покладені на неї керівництвом, за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання нею обов’язків та завдань на протязі п’яти років було оцінено як «добрий». В лютому 2009 році, при зверненні до начальника управління пенсійного фонду в м. Жмеринці щодо видачі грошової винагороди у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, яка передбачена Постановою КМУ від 24.02.2003 року № 212, їй було відмовлено в зв’язку з відсутністю коштів на видачу грошової винагороди. Просила визнати неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці по відмові їй у видачі грошової допомоги як державному службовцю, а також стягнути з управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці на її користь грошову винагороду в розмірі трьох середньомісячних зарплат, а саме 6905,70 грн.
В судовому засіданні позивачка уточнила заявлені позовні вимоги та просила стягнути з відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці, розрахунковий рахунок, що відкритий у Вінницькій філії ВАТ «Ощадбанк» НОМЕР_1, код НОМЕР_2, МФО 302076, на її користь 5959,99 грн. грошової винагороди як державному службовцю.
Представник управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці Левченко Н.М. позов не визнала та пояснила, що відповідно до Постанови КМУ №1036 від 26.11.2008 року «Деякі питання організації бюджетного процесу» до стабілізації економічної ситуації в країні тимчасово припинено видачу грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання службових обов’язків, таким чином у 2009 році кошторисом не було передбачено видатків на утримання Управління та виплату грошової винагороди державним службовцям та не були виділені кошти по фонду оплати праці на виплату винагороди. Проводити заявлені позивачкою виплати за рахунок інших платежів управління Пенсійного фонду у м. Жмеринці не має права. Проте зазначила, що сума винагороди визначена позивачкою правильно з урахуванням індексу інфляції та відрахованих сум оподаткування та складає 5959,70 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ст. 34 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1994 року за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків, державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюється Кабінетом України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року, затверджено «Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків».
Відповідно до п.1 зазначеної постанови КМУ грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах держаної влади, зразкове виконання трудових обов’язків видається особам, які пропрацювали на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років; згідно під.2 п.1 до стажу безперервної роботи на посадах державних службовців в одному або кількох органах держаної влади зараховуються всі періоди роботи у цих органах, у тому числі до 1 січня 1994 року.
Відповідно до п.2, п.3 вказаної постанови грошова винагорода видається один раз на п’ять років за умови зразкового виконання посадових обов’язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцям покладених на нього завдань та обов’язків та у таких розмірах: від 10 до 15 років – одна середньомісячна зарплата; від 15 до 20 років – дві; від 20 до 25 років – три; від 25 до 30 років – чотири; від 30 років і більше – п’ять середньомісячних зарплат.
Відповідно до під.4 п.1 вказаного Порядку, безперервний стаж роботи в органах державної влади обчислюється на підставі записів у трудовій книжці та документів, які підтверджують стаж роботи.
Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року «Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків» сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об’єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком (а.с.12), як державний службовець; на момент звільнення на посаді державного службовця пропрацювала 21 рік 05 місяців 29 днів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-11) та довідкою про стаж роботи, в якій зазначено, що за період роботи в управлінні Пенсійного фонду України у м. Жмеринці грошова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалася (а.с. 6), під час роботи на посаді державного службовця зразково виконувала посадові обов’язки, не порушувала трудової дисципліни, що підтверджується службовими характеристиками, свідоцтвом про занесення на міську дошку пошани (а.с.34), почесними грамотами(а.с.35,36), наказом голови правління Пенсійного фонду України про нагородження ОСОБА_1 цінним подарунком за багаторічну сумлінну працю та зразкове виконання службових обов’язків (а.с. 37), за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконаних нею обов’язків та завдань на протязі п’яти років було оцінено як «добрий» (а.с.20 -33). Розмір винагороди в сумі 5959,70 грн. визнаний представником відповідача, тому розрахунок даного розміру може не доказуватися перед судом, так як проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання представником відповідача.
Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача Левченко Н.М., щодо того, що на 2009 рік кошторисом не було передбачено видатків на утримання Управління та фінансування грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання службових обов’язків та посилання представника відповідача на постанову КМУ №1036 від 26.11.2008 року відповідно до якої тимчасово припинено виплату даної грошової винагороди в якій не обумовлено проведення грошової винагороди наявністю певних коштів чи фінансування, тому що відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1994 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» позивачці не може бути відмовлено у проведенні виплати грошової винагороди з мотивів відсутності коштів.
Статтею ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно – правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Згідно ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись ст. 8,64 Конституції України, ст.116 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1994 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року «Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків», Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1994 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. 4, 5, 8, 9, 14, 18, 69, 71, 72, 94, 159-163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити.
Визнати дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці по відмові ОСОБА_1 у видачі їй грошової винагороди як державному службовцю неправомірними.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці (розрахунковий рахунок НОМЕР_1, що відкритий у Вінницькій філії ВАТ «Ощадбанк», код НОМЕР_2, МФО 302076) на користь ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 5959,99 гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів після виготовлення її повного тексту 29 березня 2010 року через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на постанову подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів без попереднього подання такої заяви. У разі неналежного подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ :