Справа № 2-904
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Васильковського В.М.
секретаря Олексюк Г.І.
з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломия справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання незаконною відмови в перерахунку пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов”язання вчинити певні дії, –
в с т а н о в и в :
у березні 2010 року ОСОБА_3 /далі Позивач/ звернувся з даним позовом до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі /далі Відповідач/, мотивуючи його тим, що він є інвалідом другої групи 1 категорії як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Коломийському районі. На підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому призначено основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, розмір якої повинен визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.54 цього Закону розмір основної пенсії повинен становити не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії – не менше як 75% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.50 цього Закону. Однак, Відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1, від 28.05.2008 р. № 530 та від 09.07.2008 р. № 654, що є меншою від тієї, що передбачена вищевказаним Законом, не проводить перерахунок пенсії після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно ст.67 ч.3 вказаного Закону. Також, йому як інваліду війни ІІ групи, згідно ст.13 ч.4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка діяла в період з 08.10.2003 р. по 31.12.2005 р. повинно виплачуватися підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Його пенсія вказаним нормам закону не відповідала і не відповідає в даний час. У зв”язку з цим він звернувся до Відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії, однак отримав відповідь про відмову у задоволенні його клопотання. Крім того, у відповіді зазначено, що пенсію по інвалідності ІІ групи, пов”язаної із виконанням обов”язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він отримував з 08.10.2003 р. по 28.01.2008 р., а з 29.01.2008 р. на підставі його заяви почав отримувати по інвалідності відповідно до Закону “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Із такою відмовою не погоджується, оскільки у зв”язку з перенесеними операціями на очі він фізично не міг читати і підписувати документи.
Відповідачем при виплаті йому пенсії не дотримано положень ст.ст.8, 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” про те, що при обчисленні пенсії береться за основу розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за відповідний період, оскільки за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягають норми закону, а не постанови Кабінету Міністрів України, якими допущено звуження змісту та обсягу прав громадян.
Розмір його основної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у період, коли він недотримував пенсію по інвалідності, України повинен становити:
08.10.2003 р. – 30.11.2003 р. (50 грн. х 8 : 30 х 23 дні) = 306,59 грн.; 01.12..2003 р. – 31.12.2004 р. (50 грн. х 8 х 13 міс.) = 5 200 грн.; 01.01.2005 р. – 31.12.2005 р. (332 грн. х 8 х 12 міс.) = 31 872 грн.; 01.01.2006 р. – 31.03.2006 р. (350 грн. х 8 х 3 міс.) = 8 400 грн.; 01.04.2006 р. – 30.09.2006 р. (358 грн. х 8 х 6 міс.) = 17 232 грн.; 01.10.2006 р. – 31.12.2006 р. (366 грн. х 8 х 3 міс.) = 8 784 грн.; 01.01.2007 р. – 31.03.2007 р. (380 грн. х 8 х 3 міс.) = 9 120 грн.; 01.04.2007 р. – 30.09.2007 р. (406 грн. х 8 х 6 міс.) = 19 488 грн.; 01.10.2007 р. – 31.12.2007 р. (411 грн. х 8 х 3 міс.) = 9 864 грн.; 22.05.2008 р. – 31.05.2008 р. (481 грн. х 8 = 3 848 грн./31 день х 10 днів = 1 241,30 грн.; 01.06.2008 р. – 30.06.2008 р. (481 грн. х 8) = 3 848 грн.; 01.07.2008 р. – 30.09.2008 р. (482 грн. х 8 х 3 міс.) = 11 568 грн.; 01.10.2008 р. – 28.02.2010 р. (498 грн. х 8 х 17 міс.) = 67 728 грн.
Розмір додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”:
08.10.2003 р. – 30.11.2003 р. (50,00 грн. х 75% х : 30 х 23 дні) = 28,75 грн.; 01.12.2003 р. – 31.12.2003 р. (50 грн. х 75% = 13 міс.) = 487,50 грн.; 01.01.2005 р. – 31.12.2005 р. (332 грн. х 75% х 12 міс.) = 2 988 грн.; 01.01.2006 р. – 31.03.2006 р. (350 грн. х 75% х 3 міс.) = 787,50 грн.; 01.04.2006 р. – 30.09.2006 р. (358 грн. х 75% х 6 міс.) = 1 615,50 грн.; 01.10.2006 р. – 31.12.2006 р. (366 грн. х 75% х 3 міс.) = 823,50 грн.; 01.01.2007 р. – 31.03.2007 р. (380 грн. х 75% х 3 міс.) = 855 грн.; 01.04.2007 р. – 30.09.2007 р. (406 грн. х 75% х 6 міс.) = 1 827 грн.; 01.10.2007 р. – 31.12.2007 р. (411 грн. х 75% х 3 міс.) = 924,75 грн.; 22.05.2008 р. – 31.05.2008 р. (481 грн. х 75% = 360,75 грн./31 день х 10 днів) = 116,40 грн.; 01.06.2008 р. – 30.06.2008 р. (481 грн. х 75%) = 360,75 грн.; 01.07.2008 р. – 30.09.2008 р. (482 грн. х 75% х 3 міс.) = 1 084,50 грн.; 01.10.2008 р. – 28.02.2010 р. (498 грн. х 75% х 17 міс.) = 6349,50 грн.
Підвищення до пенсії відповідно до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”: 23.12.2003 р. – 31.12.2003 р. (50,00 грн. х 350% : 31 х 9 днів) = 50,85грн.; 01.12.2003 р. – 31.12.2004 р. (50 грн. х 350% х 12 міс.) = 2100 грн.; 01.01.2005 р. – 31.12.2005 р. (332 грн. х 350% х 12 міс.) = 13 944 грн.
Загальний розмір пенсії, яку він повинен був отримати за період з 08.10.2003 року по 28.02. 2010 року повинен становити 229045,39 грн. Відповідач повинен виплатити заборгованість, яка становить різницю між вказаною сумою та сумою фактично виплаченої пенсії з урахуванням ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за відповідні періоди.
Про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції та інших законодавчих актів він дізнався у 2009 році із засобів масової інформації. Він не міг передбачити, що орган, який виплачує пенсію, може порушувати його права. Він постійно хворіє, захворювання пов”язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому не мав змоги постійно стежити за змінами в пенсійному законодавстві. Органи Пенсійного фонду України, змінюючи розміри пенсії, не інформували його про такі зміни та їх підстави. У його випадку підлягає застосуванню положення ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки суми пенсії йому нараховувались, однак не в таких розмірах, які передбачені ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Дія окремих положень цього Закону зупинялась.
Тому просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі щодо перерахунку йому пенсії. Зобов”язати Відповідача провести перерахунок пенсії з 08.10.2003 року по 28.02.2010 року відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю 75% мінімальної пенсії за віком, що встановлена за відповідні періоди, а також підвищення до пенсії за період з 23.12.2003 року по 31.12.2005 року відповідно до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виходячи із розміру 350% мінімальної пенсії за віком. Зобов”язати Відповідача виплатити йому недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за вказаний період. Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі станом на 01.03.2010 року встановити йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та проводити відповідні перерахунки, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просить задовольнити позов у повному обсязі. Від стягнення судових витрат відмовився.
Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі позов не визнала і пояснила, що Позивач одержував пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов”язаного з виконанням обов”язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 08.10.2003 року. У відповідності до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В той же час, відповідно до ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Враховуючи наведене, положення ст.28 цього Закону щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому аргументування Позивача про необхідність нарахування йому пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є безпідставними. Частиною 5 статті 54 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов”язаного з Чорнобильською катастрофою визначається Кабінетом Міністрів України. Згідна постанови КМУ від 03.01.2002 р. № 1 розрахунок пенсії, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії, передбаченої ст.50 цього Закону, проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. 28 січня 2008 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про перехід на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Заява про перерахунок була написана і підписана особисто Позивачем і знаходиться в матеріалах пенсійної справи. Відповідно до вказаної заяви Позивач з 29.01.2008 року по даний час отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 1541 грн. 24 коп., в тому числі: 1069,35 грн. – розмір пенсії по інвалідності; 114,60 грн. – додаткова пенсія інваліду 2 групи; 229,20 – підвищення інвалідам війни 2 групи; 50 грн. – цільова грошова допомога на прожиття інвалідам; 28,40 грн. – доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам; 49,69 грн. – доплата відповідно до постанови КМУ від 23.12.2009 р. № 1375. Відповідно до ст.10 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Оскільки ОСОБА_3 обрав з 29.01.2008 року пенсію по інвалідності відповідно до вищевказаного Закону, то права на одержання за цей час пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він не має. Відповідно до ст.257 ЦК України строк позовної давності становить три роки. Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2010 року, тому його вимога здійснити перерахунок пенсії з 08.10.2003 року є неправомірною. Пенсія Позивачеві нараховується і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить в позові відмовити.
З”ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв”язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується статтею 46 Конституції України. Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, мінімальний розмір якої згідно зі ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі ст.ст.49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Наведене стверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 07.10.2003 року Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, довідкою Івано-Франківської МСЕК № 063219 від 08.10.2003 р. про інвалідність другої групи захворювання, пов”язаного з виконанням службових обов”язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також експертним заключенням № 7 від 17.07.2003 р. Львівської регіональної міжвідомчої комісії УМВС. Крім того, згідно посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 23.12.2003 року управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської РДА ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.
На звернення ОСОБА_3 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” листом від 18.02.2010 р. № 12/С-12 управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі відмовило, посилаючись на те, що з 29.01.2008 року по даний час Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
При визначенні строку, у межах якого позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають захисту, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст.10 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
28 січня 2008 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про перехід на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Заява про перерахунок була написана і підписана особисто Позивачем і знаходиться в матеріалах пенсійної справи. Відповідно до вказаної заяви Позивач з 29.01.2008 року по даний час отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 1541 грн. 24 коп., в тому числі: 1069,35 грн. – розмір пенсії по інвалідності; 114,60 грн. – додаткова пенсія інваліду 2 групи; 229,20 грн. – підвищення інвалідам війни 2 групи; 50 грн. – цільова грошова допомога на прожиття інвалідам; 28,40 грн. – доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам; 49,69 грн. – доплата відповідно до постанови КМУ від 23.12.2009 р. № 1375. Оскільки ОСОБА_3 обрав з 29.01.2008 року пенсію по інвалідності відповідно до вищевказаного Закону, то права на одержання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 29 січня 2008 року він не має. З наведених підстав у задоволенні позовних вимог з січня 2008 року слід відмовити.
Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається із довідки Івано-Франківської МСЕК № 063219 від 08.10.2003 р. ОСОБА_3 є інвалідом другої групи захворювання, пов”язаного з виконанням службових обов”язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується також експертним заключенням № 7 від 17.07.2003 р. Львівської регіональної міжвідомчої комісії УМВС та посвідченням серії НОМЕР_2, виданого 23.12.2003 року управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської РДА ОСОБА_3 – інваліду 2 групи. Згідно виписки з амбулаторної карти хворого № 1078 ОСОБА_3 з 1997 року постійно хворіє тяжкими захворюваннями, неодноразово лікувався в умовах стаціонару та амбулаторно. Ці обставини суд визнає поважними причинами пропущення позивачем позовної давності, тому його порушене право на отримання пенсії згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” підлягає захисту за останні три роки, що передували переходу на інший вид пенсії, тобто з 1 січня 2005 року.
На час виплати пенсії позивачу з 1 січня 2005 року законодавством України було встановлено наступний розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема в ст.63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” з 1 січня по 31 грудня 2005 року – 332 грн.; у ст.65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.; у ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 1 січня – 383,80 грн., з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Чинним законодавством у період 2005 – 2007 років не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для реалізації положень ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розрахунок пенсії позивачу управління ПФУ в Коломийському районі провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в п.2 постанови від 3 січня 2002 р. № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при вирішенні спору суд, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058-ІУ) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд відхиляє посилання представника Відповідача на те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 796-ХІІ. Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
З наведених підстав позов підлягає до часткового задоволення. Дії Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 основної пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року слід визнати протиправними та зобов”язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу основної та додаткової пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за вказаний період.
Крім того, підлягає до часткового задоволення вимога Позивача про перерахунок і виплату йому підвищення до пенсії за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року відповідно до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виходячи із розміру 350% мінімальної пенсії за віком в редакції Закону, чинному в 2005 році.
Разом з тим вимога Позивача про зобов”язання Відповідача станом на 01.03.2010 року встановити йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та проводити відповідні перерахунки, застосовуючи правила, передбачені ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, задоволена бути не може, оскільки встановлення розмірів пенсії на майбутній час не входить до компетенції суду, а на час розгляду справи відсутні докази порушення прав Позивача зі сторони Відповідача в майбутньому.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
На підставі ст.ст.8, 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.10, 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.257, 267 ЦК України та керуючись ст.ст.209, 212-215,218 ЦПК України, –
в и р і ш и в :
поновити ОСОБА_3 строк позовної давності для звернення за захистом прав та законних інтересів, пропущений з поважних причин.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії у відповідності до ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та щодо відмови у перерахунку підвищення до пенсії у відповідності до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_3 як інваліду ІІ групи та виплатити її за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.ст.50,54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, за винятком проведених виплат.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_3 як інваліду війни ІІ групи та виплатити її за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року відповідно до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, за винятком проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.
Головуючий: