КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.08.2007                                                                                           № 35/164

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Отрюха  Б.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Слінькова І.Г., юр.

 від відповідача - Довгополов В.Ю., юр.

від третьої особи - ІгнатушаМ.О., юр., Наконечний В.В., юр.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.07.2007

 у справі № 35/164  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Площа Європи"

 до                                                   Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загородного

 про                                                  визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. по справі №36/164 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі..

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що рішення прийнято по неповно встановленим обставинам справи та з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.

28.05.2003р. між відповідачем - Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) та позивачем – ТОВ “Площа Європи” була укладена угода №136 на сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари – Кожум’яки у Подільському районі м. Києва, відповідно до умов якої позивач зобов’язувався сплатити аванс в сумі 5 437 163, 46 грн. за земельну ділянку орієнтованою площею 1,00 га розташовану за адресою: урочище Гончари – Кожум’якиу Подільському районі м. Києва (п. 1.1 угоди).

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 вищезазначеної угоди відповідач взяв на себе зобов’язання щодо організації у встановленому порядку проведення експертної оцінки, складання технічної документації з продажу земельної ділянки та подання матеріалів щодо її продажу на розгляд та затвердження Київської міської ради до 01.12.2003р., за умови виконання позивачем п. 1.3. цієї угоди.

Додатком №1 до угоди №136 від 28.05.2003р.  між позивачем та відповідачем було передбачено порядок та умови перерахування коштів, відповідно до якого позивач відкриває на користь Київської міської ради в банку „Хрещатик” покритий безвідкличний документарний акредитив на суму 1 000 000,00 грн. строком дії до 30.06.2003р., сплата за яким провадиться проти подання такого документу: копії рішення Київської міської ради про передачу позивачу в короткострокову оренду для будівництва культурно-політичного центру „Площа Європи” земельної ділянки орієнтовною площею 3,16 га в урочищі Гончари - Кожум'яки у Подільському районі м. Києва, посвідченої печаткою секретаріату Київської міської ради.    

Решту суми авансу Товариство сплачує після прийняття Київською міською радою вищезазначеного рішення, у такому порядку: до 01.08.2003 - 2 737 163,46 грн.; до 01.09.2003 - 1 700 000,00 грн.

04.04.2007р. позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з  позовом про визнання недійсною з моменту укладення угоди №136 від 28.05.2003р., на підставі ст. 48 ЦК УРСР, в зв’язку з тим, що на думку позивача спірна угода суперечить ст. 53 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, оскільки остання мала на меті перерахування грошових коштів на купівлю – продаж об’єкту – земельної ділянки, яка не може бути об’єктом купівлі – продажу, оскільки є об’єктом культурної спадщини і на неї не поширюється дія Закону України “Про охорону культурної спадщини”, яким визначено, що земельна ділянка як об’єкт культурної спадщини, а саме як земля історико – культурного призначення – може бути лише у користуванні.

Колегія заслухавши пояснення сторін та після дослідження всіх обставин справи і вивчення документів наявних в матеріалах справи, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. не вбачається, з наступних підстав:

Відповідач в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що земельна ділянка, яка відповідно до угоди авансу від 28.05.2003р. №136 підлягає продажу знаходиться на території археологічного заповідника та не є пам’яткою археології, в зв’язку з чим може перебувати в приватній власності, а також на думку відповідача судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.    

Колегія не може погодитись з вищенаведеними зауваженнями відповідача, оскільки,  як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка є предметом укладеної сторонами Угоди є археологічним заповідником, що має назву парк-музей „Стародавній Київ” та є об'єктом культурної спадщини, пам'яткою археології. Даний заповідник було створено згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 18.05.1987 року № 183.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, об'єкт культурної спадщини це визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні
парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або
меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б)          городища,  кургани,  давні  поховання,  пам'ятні  скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишок фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в)          архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площ,
залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культурної архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Відповідно ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі. Однак таке відчуження або передача мають обоє 'язково погоджуватися з органами охорони культурної спадщини.

Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.15 ч. 1 ст. 66 Закону України „Про охорону культурної спадщини” здійснення функцій управління заповідниками, музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у державній та комунальній власності, покладається на органи охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій а на органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Режим приватної власності на відповідні землі з розміщенням на них об'єктами певним чином обмежений. Об'єкт культурної спадщини, у тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні, про що центральний орган виконавчого влади у сфері охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган, відповідні органи охорони культурної спадщини, на території яких він розташований.

Відповідно до ст.25 Закону України „Про охорону культурної спадщини” встановлює, що надання об'єктів культурної спадщиною, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньої, туристичною ті іншою метою здійснюється відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримуватись вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Крім того до матеріалів справи був залучений висновок Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища №4522 від 28.11.2002р., в якому зазначено, що Урочище Гончари – Кожум’яки, на території якого знаходиться Земельна ділянка є археологічним заповідником, має охоронний статус, належить до земель історико – культурного призначення, є державною власністю і може надавитись лише в орендне користування.

З урахуванням викладеного укладена між сторонами угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари - Кожум'яки у Подільському районі м. Києва №136 від 28.05.2003 року, є такою що не відповідає вимогам названих вище норм, оскільки укладена в порушення вимог ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України „Про охорону культурної спадщини”.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ст.59 Цивільного Кодексу УРСР).

Отже, угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари - Кожум'яки у Подільському районі м. Києва №136 від 28.05.2003 року, укладена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства і тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. у справі №35/164 залишити без змін.

3.Матеріали справи №35/164 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.08.07 (відправлено)