РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Демковича Ю.И.
Суддів - Бершадської Г.В., Ходоровського М.В.
оператора звукозапису - Смій К.В.
з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
апелянта та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зборівського районного суду від 23 березня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-
встановила:
В березні 2006р. ОСОБА_3 звернулась з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, що в ІНФОРМАЦІЯ _1, укладеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 11 грудня 2004р. і посвідченим приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу та про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 105 тис. грн.
Позивач зазначила, що з 1992р. вона здійснювала догляд за своїм батьком, а потім дізналась, що ОСОБА_4 під час її нетривалого відрядження на заробітки умовив діда щоб переоформити документи на будинок на нього обіцяючи, що буде піклуватись про нього і 22 грудня 2004р. у приватного нотаріуса був укладений ( посвідчений) договір дарування житлового будинку замість договору довічного утримання. Вважає що даний договір дарування був укладений під впливом обману зі сторони відповідача в зв»язку з чим просила визнати його недійсним з моменту укладення. Також зазначила, що такими діями відповідач наніс їй матеріальну шкоду в сумі 5 тис. гривень, та моральну шкоду втратою батька, яку оцінює в 100 тис. гривень, які просить стягнути з відповідача.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 23.03.2003 р. в задоволенні позову відмовлено.
Справа № 22а-621 Головуючий 1 інстанції -Іваницький О.Р.
Категорія Доповідач - Бершадська Г.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і справу передати на новий розгляд посилаючись на неповноту судового слідства та нез»ясування дійсних обставин справи, зокрема що судом безпідставно були відхилені клопотання про допит в судовому засіданні нотаріуса, лікуючого лікаря, матері ОСОБА_6, не витребувано відмовних матеріалів по її скаргах та скаргах батька та не призначено почеркознавчої експертизи встановлення дійсності підпису покійного ОСОБА_7 на заповіті.
В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та суду пояснила, що вона одна в батьків і ОСОБА_7 (батько) не міг укласти договір дарування на ОСОБА_4 - її сина. Вважає що ОСОБА_7 договору дарування не підписував.
ОСОБА_4 позову не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 його виховували з 6 місяців, ОСОБА_7 в 1999р. склав на нього заповіт, а 22.12.2004р. в нотаріальній конторі оформив договір дарування будинку. Про укладення договору дарування ОСОБА_7 просив нічого ОСОБА_3 не говорити, тому що вона часто з ним сварилась і він боявся її.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 помер та позивач не представила суду доказів, що смерть ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_4 в зв»язку з чим остання не набула права вимагати розірвання договру дарування.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п.З ч.1 ст.215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення зазначаються встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назви статті, її частини, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.
Враховуючи те, що мотивувальна частина не відповідає вимогам даної статті, судом неправильно застосовано норми матеріального права, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що по справі зібрано достатньо доказів для постановлення нового рішення.
Судом встановлено, що 25 січня 1999р. ОСОБА_7 на випадок смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповідав ОСОБА_4 (а.с.39 заповіт посвідчений секретарем Зарудянської сільської ради Зборівського району).
22 грудня 2004р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір дарування будинковолодіння, АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
З позовної заяви вбачається, що позивач просила визнати недійсним договір дарування будинковолодіння укладеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, як такого, що був вчинений під впливом обману зазначаючи, що ОСОБА_4 ( внук) вмовив ОСОБА_7 (діда), обіцяючи піклуватись про нього оформити будинок на себе і останній замість договору довічно утримання уклав договір дарування. Крім цього зазначила, що ОСОБА_7 ( батько) хворів «атеросклерозом» і жалівся на головну біль.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦПК України правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін і якостей речі, які значно зменшують її якість або можливість використання за цільовим призначенням.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» з послідуючими змінами у таких випадках під обманом слід розуміти введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.
В силу ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_3 не представила як суду І інстанції так і апеляційному суду доказів того, що ОСОБА_4 обманув ОСОБА_7 щодо обставин, які мають істотне значення для справи, а тому колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 замість договору дарування мав намір укласти договір довічного утримання в позовній заяві, а також пояснення апелянта в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_7 в нотаріальній конторі вважав що укладає зазначений договір на неї - ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки як договір дарування так і договір довічного утримання є двухсторонніми угодами при укладенні яких ОСОБА_3 не було та останній про оскаржуваний договір стало відомо лише згодом через рік після його укладення . Крім цього ОСОБА_3 спірний договір не підписувала та їй він не вручався.
Із оглянутої в судовому засіданні амбулаторної картки хворого ОСОБА_7 та пояснень лікуючого сімейного лікаря ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_7 хворів іщемічною хворобою серця, що стала причиною його смерті та хронічним бронхітом і при таких захворюваннях свідомості не втрачав.
В судовому засіданні ОСОБА_8 ( лікуючий лікар) пояснила, що ОСОБА_7 жалівся на дочку ОСОБА_3, що вона з ним постійно свариться, а зазначаючи в амбулаторній картці діагноз «астенодепресивний стан» вона мала на увазі безсоння та збудженість ОСОБА_7 які виключають втрату свідомості та недієздатність.
ОСОБА_3 зазначала, що заподіяна їй матеріальна шкода полягала в обмані ОСОБА_4 її батька ОСОБА_7 при укладенні спірної угоди, а моральна у втраті близької людини (батька), інших доводів та доказів спричинення матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 не навела та не представила, а тому за таких обставин в цій частині позову слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги про нез»ясування всіх обставин справи в зв»язку з відмовою в клопотанні про допит нотаріуса по питанні обставин підписання договору; витребуванні відмовних матеріалів по скаргах відносно ОСОБА_4 щодо фактів, які мали місце після листопада 2005р., а також щодо відмови в призначенні почеркознавчої експертизи заповіту ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються суті спору та обставин, які мають істотне значення для справи.
Крім цього клопотання щодо допиту в судовому засіданні ОСОБА_6 ОСОБА_3 не заявляла, а пояснювала, що мати ОСОБА_6 є лежача і з»явитись в судове засідання не може, що підтвердила і у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування будинковолодіння недійсним та стягненні моральної і матеріальної шкоди за наведених підстав слід відмовити.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Зборівського районного суду від 23 березня 2006 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння, що знаходиться АДРЕСА_1, укладеного 22 грудня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та стягненні моральної та матеріальної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.