Справа №22ц-21089/2009 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 20(1) Українець Ю.Й.
Доповідач - Братіщева Л.А.
УХВАЛА
Іменем України
17 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Неклеси В.І.
суддів: - Братіщевої Л.А., Савіної Г.О. при секретарі: - Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_6 ОСОБА_7
відповідачів - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 представника відповідачів - ОСОБА_10 З особи - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, З особа - ОСОБА_11, Державний нотаріус другої Криворізької державної нотаріальної контори, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2006 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа без самостійних вимог - ОСОБА_11, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.12.2003 року недійсним тому, що відповідачами та 3 особою по відношенню до нього було застосовано обман, і визнати за ним право власності на вказану квартиру.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2009 року ОСОБА_6 у позові відмовлено.
В апеляційні скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення, суд не врахував факт, що кошти від продажу квартири ним не отримувалися, він не був присутнім у нотаріуса при укладанні договору купівлі-продажу і гроші від продажу його квартири отримала 3 особа - ОСОБА_11
Судом не надана оцінка тому, що відповідачі і 3 особа не надали доказів передачі йому грошей; суд не прийняв до уваги, що в порушення вимог ст. 62 ЦК України ( в редакції 1963 року) ОСОБА_9 не виконав покладені на нього дорученням обов'язки і продав квартиру своїй дружині.
Відповідач ОСОБА_9 заперечує і просить апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, зазначивши, що правовідносини між сторонами повинні регулюватися Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_12, яка померла 03.11.2001р., на праві спільної власності належала АДРЕСА_2. На підставі довіреності від 12.08.2003р. позивач уповноважив відповідача ОСОБА_9 вести справи по оформленню його спадкових прав на майно з подальшим продажем за ціну та на умовах на свій розсуд вище вказаної квартири ( т.1 а.с. 70). 24.12.2003 року відповідач ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу продав своїй дружині ОСОБА_8 належну позивачу АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 7).
Відповідно ст. 64 ЦК України (1963р.) довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦК України (1963р.) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем виконані всі вимоги діючого цивільного законодавства по здійсненню повноважень наданих позивачем, оскільки з довіреності вбачається, що ОСОБА_6 надав ОСОБА_9 право вести справи по оформленню його спадкових прав на майно у чому б воно не полягало та де б воно не знаходилося, що залишилося після смерті дружини позивача ОСОБА_12, померлої 03 листопада 2001 року, і в подальшому продати за ціну та на умовах на свій розсуд спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, подавати від його імені заяви у різні установи та організації, одержувати необхідні довідки та документи, у тому числі з БТІ, розписуватися за позивача, сплачувати необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу та отримати належні йому гроші, а також виконувати усі інші необхідні дії, пов'язані з наданими повноваженнями (т.1 а. с. 70).
Суд першої інстанції достатньо повно і обгрунтовано виклав в рішенні про відмову в позові свої висновки про те, що всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України ОСОБА_6 не надав переконливих доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу АДРЕСА_5 був укладений внаслідок обману зі сторони відповідачів та третьої особи.
Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_9 не виконав покладені на нього обов'язки, які він на себе брав згідно доручення, сума за продажу квартири з ним не узгоджувалась і відповідачем порушені вимоги ст. 62 ЦК України (1963р.) безпідставні, спростовуються змістом доручення від 12 серпня 2003 року (т. 1 а.с. 70), договором купівлі-продажу (а.с. 71) та висновками суду.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_11 не віддала йому гроші від продажу квартири не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав зазначених позивачем в позові, вимог до неї про стягнення грошей, позивачем не заявлено.
Інші доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі і перевірив доводи, дав їм належну оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.