ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2010 р. Справа № 9/94.
За позовом гр. ОСОБА_1 смт. Глибока Чернівецької області
до відповідачів: 1) ОСОБА_2 м. Сторожинець,
2) товариство з обмеженою відповідальністю «Гриф-1»м. Чернівці,
3) товариство з обмеженою відповідальністю «СторТрейдКомпані»м. Сторожинець Чернівецької області
третя особа –Кам’янська сільська рада с. Кам’янка Сторожинецький район Чернівецької області
про визнання недійсним договору суборенди від 06.05.2009 року
Суддя М.І.Ніколаєв
Представники сторін:
Від позивача –ОСОБА_3 представник, ОСОБА_4 представник, дов. від 14.07.2009 року
Від відповідача-1 –не з’явився
Від відповідача-2 –Крушельницькій І.А. директор
Від відповідача-3 –не з’явився
Від третьої особи –не з’явився
СУТЬ СПОРУ: Гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, у якому просить визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 30 га. від 06.05.2009 року, укладений між ТОВ «СторТрейдКомпані»та ТОВ «Гриф-1».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2, діючи як президент ТОВ «СторТрейдКомпані», одним із засновників якого є позивач, із власної ініціативи і без попереднього погодження загальних зборів товариства уклав з ТОВ «Гриф-1» договір суборенди земельної ділянки, на що не мав законних повноважень та чим порушив корпоративні права позивача щодо участі в управлінні ТОВ «СторТрейдКомпані»та на отримання частки прибутку від діяльності товариства.
ТОВ «Гриф-1»у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, посилаючись при цьому на те, що позивач як фізична особа не може бути стороною спору про визнання недійсним господарського договору товариства, а відтак провадження у справі слід припинити. Крім того, враховуючи ймовірне перевищення президентом ТОВ «СторТрейдКомпані»своїх повноважень щодо укладення договору наступні дії товариства свідчать про схвалення спірної угоди. Також жодних посилань та доказів надання даних щодо обмежень повноважень президента відповідача 3 товариству «Гриф-1»позивачем не доведено.
ТОВ «СторТрейдКомпані»у відзиві на позов позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що укладення договору суборенди в повній мірі відповідає інтересам товариства, а його укладення, враховуючи встановлені статутом обмеження та виходячи із суми спірного договору, не потребувало попереднього погодження загальних зборів. Крім того, позивачем не виплачено грошові кошти до статутного фонду товариства, що є основною причиною відсутності у останнього можливості здійснення інвестиційної діяльності.
Ухвалою суду від 30.06.2009 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.07.2009 року.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Представники відповідача 1 та відповідача 3 у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, а відтак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
15.02.2007 року державним реєстратором зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «СторТрейдКомпані», згідно якого Вищим органом управління товариства є Збори учасників товариства.
Відповідно до підпункту «и»пункту 12.4 статуту до виключної компетенції Зборів учасників належить попереднє погодження договорів (угод) на суму, що перевищує розмір статутного фонду товариства, а також договорів про відчуження, оренду та заставу основних фондів, кредитних договорів та договорів про надання фінансової допомоги незалежно від суми договору.
Відповідно до змін та доповнень №1 до статуту від 31.08.2007 року статутний фонд товариства сформований в повному обсязі. Частки статутного фонду мають такий розподіл між учасниками: ОСОБА_2 –сума внеску 510000, розмір частки –51; ОСОБА_1 - сума внеску 490000, розмір частки –49.
Відповідно до змін та доповнень №2 до статуту від 25.12.2007 року в підпункті «и»пункту 12.4 статуту слова «попереднє погодження договорів (угод) на суму, що перевищує розмір статутного фонду товариства»замінено словами «попереднє погодження правочину, якщо сума такого правочину перевищує 150000 грн.». Крім того, даними змінами до статуту збільшено суми внеску до статутного фонду, проте розмір часток учасників залишився сталим.
Відповідно до змін та доповнень №3 до статуту від 22.09.2008 року збільшено суми внесків учасників до статутного фонду, тим самим статутний фонд товариства склав 12 000 000 грн. Поряд з тим, співвідношення розміру часток учасників товариства залишилось на рівні 51 (ОСОБА_2)/49 (ОСОБА_1).
Як встановлено судовим слуханням, позивач вніс до статутного фонду ТОВ «СторТрейдКомпані»5746562 грн.
03.07.2007 року між Кам’янською сільською радою та ТОВ «СторТрейдКомпані»укладено договір інвестування, згідно умов якого інвестор (ТОВ «СторТрейдКомпані») взяв на себе зобов’язання здійснити часткове фінансування будівництва загальноосвітньої школи в розмірі 11 110 000 грн. натомість, власник земельної ділянки (сільська рада) зобов’язалась укласти з інвестором договір оренди попередньо погодженої земельної ділянки (кут Мальованка площею 30 га) строком на 49 років.
Згідно акту звірки коштів станом на 01.07.2009 року ТОВ «СторТрейдКомпані»згідно інвестиційного договору від 03.07.2007 року оплачено роботи по будівництву школи в загальній сумі 11169131,33 грн.
03.07.2007 року між Кам’янською сільською радою та ТОВ «СторТрейдКомпані»укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець зобов’язався передати орендарю в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 30 га., яка знаходиться в с. Кам’янка Сторожинецького району Чернівецької області.
Згідно пункту 4 договору оренди нормативна оцінка землі становить 7863457,50 грн., а строк дії договору визначено на 49 років (пункт 7).
Згідно пункту 8 договору орендна плата вноситься в сумі 393173 грн.
Згідно пункту 13 даного договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва житлових котеджів, закладів громадського харчування та побутового обслуговування населення, перукарні, колиби, готелів, дитячих аква –парків та спортивних майданчиків.
06.05.2009 року між ТОВ «СторТрейдКомпані» в особі президента Компанії ОСОБА_2 та ТОВ «Гриф-1»укладено договір суборенди земельної ділянки площею 30 га., що знаходиться у с. Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області. При цьому сторони договору зазначили, що земельна ділянка передається в суборенду для будівництва житлових котеджів, закладів громадського харчування та побутового обслуговування населення, перукарні, колиби, готелів, дитячих аква –парків та спортивних майданчиків.
Згідно акту від 06.05.2009 року земельну ділянку передано ТОВ «Гриф-1».
Як вбачається з податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «СторТрейдКомпані»останнє протягом 2007 –2009 років прибутків від комерційної діяльності не отримувало.
За таких обставин справи позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Також відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.
Згідно статті 88 Господарського кодексу України Учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Тобто, згідно вказаних норм матеріального права, інтереси товариства може представляти його правління чи інший уповноважений на це виконавчий орган товариства, окремий акціонер товариства не наділений правом звернення до суду за захистом інтересів всього товариства.
Крім того, відповідно до п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.
Натомість, пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»встановлено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує недійсність спірного правочину порушенням не інтересів всього товариства, а його особистих корпоративних прав на участь в управлінні справами товариства та на отримання частки прибутку (дивідендів).
А відтак, враховуючи, що судовим слуханням встановлено, що статутний фонд ТОВ «СторТрейдКомпані»сформовано, а гроші на інвестування (враховуючи відсутність інших надходжень, зокрема від комерційної діяльності, крім внесків до статутного фонду) відповідачем - 3 витрачені в повному обсязі, позивач правомірно обґрунтовує недійсність спірного правочину порушенням його особистих корпоративних прав, адже інвестувавши гроші в будівництво школи, ТОВ «СторТрейдКомпані»отримало в оренду спірну ділянку, яку мало використовувати в комерційних цілях та від використання якої отримувати відповідні прибутки, на частину яких і розраховував позивач.
Таким чином враховуючи, що спірним правочином порушені особисті корпоративні права позивача, а Конституцією прямо передбачено право особи на захист своїх порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що внаслідок відсутності достатнього об’єму повноважень на укладення цього договору він підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття прав та обов’язків.
За змістом п.1, 2, 5, ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, суб’єктами правочину можуть бути лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 92 Цивільного кодексу України). Порушення цієї вимоги тягне за собою визнання правочину недійсним (ст. 227 ) Цивільного кодексу України). Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на фактичне настання правових наслідків.
Відповідно до норм ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Згідно з п. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.
Тобто, правочинність юридичної особи обмежується не її статутними цілями, а вимогою наявності у неї відповідного дозволу на вчинення певного правочину.
За змістом п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ст. 143 Цивільного кодексу установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його Статут.
Статут товариства є локальним нормативним актом, обов’язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи. На підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно з п. 1 ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників, а відповідно до п. 2 - у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Також, згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Як встановлено судовим розглядом, відповідно до пункту 12.2 статуту відповідача-3 вищим органом товариства є збори учасників, до виключної компетенції яких належить попереднє погодження правочину, якщо сума такого правочину перевищує 150000 грн., а також договорів про відчуження, оренди та заставу основних фондів, кредитних договорів та договорів про надання фінансової допомоги незалежно від суми договору.
Згідно пункту 12.8 статуту учасники зі свого складу обирають голову товариства, який в період між зборами здійснює всі повноваження вищого органу управління товариством за винятком віднесених до виключної компетенції Зборів Учасників. Голова товариства може бути Президентом товариства.
Також, відповідно до пункту 12.9 статуту відповідача –3 Збори учасників своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію та склад, а згідно пункту 12.10 - у товаристві створюється виконавчий орган з однієї особи (одноособовий –президент), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.
Компетенція виконавчого органу товариства визначається статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників…(пункт 12.11 статуту).
Пунктом 12.12 статуту встановлено, що Президент вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції загальних зборів.
Отже питання, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників, не можуть бути передані нею для вирішення голові чи президенту товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення засновника від 29.06.2005 року виконання обов’язків виконавчого органу –президента товариства покладено на гр. ОСОБА_2(відповідача -1).
Враховуючи, що сума спірного правочину перевищує 150000 грн. (зокрема річна орендна плата складає 457200 грн., а договір укладений на 47 років, тож сума договору складає 21488400 грн.), а відтак на підставі пункту 12.4 статуту відповідача –3 укладення договору суборенди слід було погодити із Зборами Учасників.
Проте, матеріали справи свідчать, що Зборами Учасників рішення про попереднє погодження спірного договору суборенди від 06.05.2009 року не приймалося.
Виходячи з вищенаведеного, підписання спірного договору від 06.05.2009 року президентом ТОВ «СторТрейдКомпані»без попереднього погодження із Зборами Учасників порушує особисті корпоративні права позивача як учасника ТОВ «СторТрейдКомпані»та не відповідає вимогам діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки гр. ОСОБА_2 як президент відповідача –3 не мав законних повноважень на укладення спірної угоди.
При цьому необґрунтованими суд вважає посилання представника відповідача –3, що фактична доля позивача в статутному фонді не дає можливості одноособового та доведеного впливу на прийняття загальними зборами рішень щодо погодження вчинення правочинів виходячи з наступного.
Так дійсно, згідно пункту 12.4 статуту відповідача –3 з питань попереднього погодження правочинів рішення Зборів Учасників вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів. При цьому збори є повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 60% голосів.
Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Проте, суд вважає, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні відповідних вимог щодо відновлення порушених особистих корпоративних прав тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами рішень, оскільки вплив учасника на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
При цьому суд також виходить з того, що учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства та, відповідно до п.2 ст. 200 Цивільного кодексу України суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями, проте позивача, як учасника ТОВ «СторТрейдКомпані», про укладення спірного правочину не повідомлено, Збори Учасників для вирішення питання щодо погодження спірного правочину взагалі не скликались, адже жодних дій щодо їх скликання учасниками товариства відповідача –3 не здійснено, чим порушено право позивача на участь в управлінні товариством.
Також судом відхиляються як безпідставні твердження представника відповідача -2 щодо подальшого схвалення спірного правочину юридичною особою виходячи з такого.
Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пунктом 9.2 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
У свою чергу, пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»встановлено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
А відтак враховуючи, що даний спір є саме корпоративним, а його предметом виступає недійсність правочину, що порушує особисті корпоративні права його учасника, суд виходить з того, що наступне схвалення юридичною особою своїми діями спірного договору, ухваленого від її імені представником жодним чином не вплине на відновлення порушеного корпоративного права позивача, тож не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Також відхиляються судом посилання представника відповідача-2 на те, що ТОВ «Гриф-1» не знав про обмеження повноважень президента ТОВ «СторТрейдКомпані»щодо укладення спірного правочину.
Згідно статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як вбачається із матеріалів справи, договір суборенди від 06.05.2010 року укладений із посиланням на статут ТОВ «СторТрейдКомпані», редакція якого станом на момент вчинення спірного правочину містила необхідність його попереднього погодження із Зборами Учасників, тож сторони договору суборенди були ознайомлені із наданими президенту ТОВ «СторТрейдКомпані» повноваженнями та обмеженнями щодо підписання спірного договору.
Крім того, враховуючи, що позов також заявлено до гр. ОСОБА_2 як до фізичної особи, то в задоволенні позову до нього слід відмовити, адже останній як учасник товариства відповідача-3 стороною спірного правочину не виступав, а діяв виключно як представник відповідача-3 - президент, тож і представляв інтереси усього товариства, а відтак гр. ОСОБА_2 стороною даного спору про визнання недійсним договору бути не може.
За таких обставин справи позов слід задовольнити.
Судові витрати віднести на відповідача-2 та відповідача-3, з вини яких спір безпідставно доведено до розгляду судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 30 га., яка знаходиться у с. Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області, від 06.05.2009 року, що укладений між ТОВ «СторТрейдКомпані»та ТОВ «Гриф-1»та зареєстрований в Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» 07.05.2009 року за №040981900001.
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СторТрейдКомпані»(м. Сторожинець Чернівецької області вул. Кобилянської, 40/а код 33394960) на користь гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 інд.ном. НОМЕР_1 –42,50 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-1»(м. Чернівці, вул. Головна, 246 код 31229526) на користь гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 інд.ном. НОМЕР_1 –42,50 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За згодою учасників судового процесу в судовому засіданні 18.05.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України рішення підписане 21.05.2010 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І.Ніколаєв