ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2007 р. Справа № 18/5735
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Заруцькій О.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори №2,
м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "27" грудня 2006 р. у справі № 18/5735 (суддя Саврій В.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню"Хмельницькгаз", м. Хмельницький
до Житлово-експлуатаційної контори №2, м. Хмельницький
про стягнення 7303,57 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.12.2006р. у справі №18/5735 позов Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" до Житлово-експлуатаційної контори №2 про стягнення 5503,31 грн. задоволено частково: стягнуто на користь позивача 2977,61 грн. заборгованості, 102,00грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 2804,97 грн.
При цьому, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто борг поза межами позовної давності по актах за 2001 р., 2002 р. та по серпень 2003 року включно.
ВАТ по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" виклало свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в доповненні до відзиву (№1554 від 31.07.2007 р.), в останньому позивачем заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, призначене на 10.05.2007 р., апеляційним господарським судом відкладався розгляд апеляційної скарги на 09.07.2007 р., однак сторони вдруге не направили своїх представників в судове засідання, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду України від 23.05.2007 р.
З урахуванням приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте рішення місцевого господарського суду слід змінити, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" та Житлово-експлуатаційною конторою №2 на підставі усної домовленості виникли господарські правовідносини, в яких позивач надавав Житлово-експлуатаційній конторі №2 послуги з виконання підрядних робіт - ремонту та установки газових приладів, а відповідач розраховувався за виконані роботи згідно актів приймання виконаних робіт, оформлених у відповідності до чинного законодавства України.
У зв'язку з невиконанням Житлово-експлуатаційною конторою №2 своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт, 27.09.2006р. Відкритим акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" заявлено позов до боржника про стягнення заборгованості за роботи, виконані в період з 2002 по 2004 р.р.
З врахуванням наданого позивачем уточнення розрахунку суми боргу (а.с.86) суми заборгованості складає 1800,26 грн. та 5503,31 грн., тобто всього 7303,57 грн.
Як зазначено в ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, окрім іншого, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якою передбачено загальні умови виконання господарських зобов'язань, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Водночас, статтею 525 Цивільного кодексу України визначено: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення відображено в ч.7 ст.193 Господарського кодексу України.
Також ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, у відповідності до вимог ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
Доказів наявності договору, у якому було б визначено строк виконання зобов'язання, сторонами не надано.
Як свідчать матеріали справи, ВАТ по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" звернулось з вимогою (претензією) про сплату 5503,31 грн. заборгованості за виконані роботи 15.08.2006 р. (а.с.9).
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що термін позовної давності щодо зобов'язання відповідача в сумі 4325,96 грн., що становить вартість виконаних робіт згідно актів приймання виконаних робіт за період з січня 1999 року по грудень 2001 року, сплив.
Однак, з врахуванням наведеного вище припису ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що, в даному випадку, вимога про стягнення вказаної суми боргу заявлена в межах строку позовної давності, виходячи з того, що сторонами не були визначені конкретні строки виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт та що строк позовної давності повинен обчислюватись у відповідності до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, тобто, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, оскільки про порушення свого права позивач довідався зі спливом семиденного строку після дня пред'явлення вимоги від 15.08.2006р., а саме - 23.08.2006р., цей день і слід вважати початком перебігу строку позовної давності.
В зв'язку з цим, посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи.
На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду позивачем надіслано лише засвідчені копії актів, оригіналів актів не надано.
Досліджуючи надані позивачем копій актів приймання виконаних підрядних робіт, а саме: №2 за січень 1999 р. на суму 705,56 грн., №б/н за березень 1999р. на суму 45,67 грн., №38 за березень 1999 р. на суму 790,21 грн., №59 за квітень-травень 1999 р. на суму 301,87 грн., №53 за квітень-травень 1999 р. на суму 87,29 грн., №б/н за квітень 1999 р. на суму 27,32 грн., №70 за червень 1999 р. на суму 429,24 грн., №б/н за серпень 1999 р. на суму 50,11 грн., №б/н за листопад 1999 р. на суму 49,90 грн., №146 за грудень 1999 р. на суму 128,17 грн., №б/н за грудень 1999 р. на суму 72,90 грн., №2 за січень 2000 р. на суму 43,78 грн., №б/н за січень 2000 р. на суму 42,54 грн., №21 за січень 2000 р. на суму 180,77 грн., №б/н за лютий 2000 р. на суму 141,43 грн., №42 за березень 2000 р. на суму 118,96 грн., №74 за травень 2000 р. на суму 207,65 грн., №85 за червень 2000 р. на суму 112,90 грн., №б/н за червень 2000 р. на суму 19,82 грн., №100 за липень 2000 р. на суму 77,95 грн., №139 за листопад 2000 р. на суму 75,26 грн., №161 за грудень 2000 р. на суму 75,26 грн., №160 за грудень 2000 р. на суму 169,07 грн., №3 за грудень 2000 р. на суму 197,35 грн., №1 за січень 2001 р. на суму 39,91 грн., №2 за січень 2001 р. на суму 39,91 грн., №% за січень 2001 р. на суму 95,30грн., №21 за лютий 2001 р. на суму 161,90 грн., №22 за лютий 2001 р. на суму 95,28 грн., №48 за березень 2001 р. на суму 15,67 грн., №б/н за квітень 2001 р. на суму 298,14 грн., №1 за вересень 2001 р. на суму 27,29 грн., №236 за вересень 2001 р. на суму 152,72 грн., №272 за жовтень 2001 р. на суму 97,28 грн., №274 за жовтень 2001 р. на суму 170,50 грн., №353 за грудень 2001 р. на суму 54,62 грн., №111 за травень 2004р. на суму 78,13 грн. та №188 за вересень 2004 р. на суму 25,82 грн., судовою колегію встановлено, що деякі із перерахованих актів не можуть бути підставою для стягнення заборгованості, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Так, в акті за березень 1999 р. на суму 45,67 грн. (а.с.48, 140), акті №53 за квітень-травень 1999 р. на суму 81,29 грн. (а.с.51,143), а також в акті №б/н за серпень 1999 р. на суму 50,11 грн. (а.с.54, 146) відсутні підписи та печатки як замовника, так і підрядника; а акт №1 за січень 2001 р. на суму 39,91грн. взагалі стосується іншої юридичної особи - ЖЕКу №1.
Таким чином, заборгованість за даними актами на загальну суму 216,98 грн. не є підтвердженою належним чином, а тому стягненню не підлягає, в той час як позов в частині стягнення 5286,33 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 1714,08 грн., яку в подальшому позивач змінив та просив стягнути 1800,26 грн. слід зазначити наступне.
З розрахунку, наданого позивачем апеляційному господарському суду (а.с.133), вбачається, що вказана вимога стосується наступних актів приймання виконаних підрядних робіт: №40 за лютий 2002 р. на суму 48,01 грн., №81 за березень 2002 р. на суму 31,24 грн., №125 за квітень 2002 р. на суму 37,43 грн., №173 за травень 2002 р. на суму 285,34 грн., №215 за червень 2002 р. на суму 63,76 грн., №248 за липень 2002 р. на суму 235,80 грн., №247 за липень 2002 р. на суму 30,43 грн., №246 за липень 2002 р. на суму 37,15 грн., №281 за серпень 2002 р. на суму 30,43 грн., №298 за вересень 2002р. на суму 44,84 грн., №316 за жовтень 2002 р. на суму 68,27 грн., №374 за грудень 2002 р. на суму 77,34 грн., №105 за лютий 2003 р. на суму 30,43 грн., №104 за березень 2003 р. на суму 38,10 грн., №150 за квітень 2003 р. на суму 38,10 грн., №200 за травень 2003 . на суму 28,82 грн., №230 за червень 2003 р. на суму 193,41 грн., №231 за червень 2003 р. на суму 57,64 грн., №268 за липень 2003 р. на суму 77,03 грн., №298 за серпень 2003 р. на суму 27,82 грн., №308 за вересень 2003 р. на суму 40,88 грн., №374 за жовтень 2003 р. на суму 27,81 грн., №111 за травень 2004 р. на суму 78,13 грн., №188 за вересень 2004 р. на суму 25,82 грн.
В той же час, з наданої позивачем копії претензії №4945 на суму 1714,08 грн. (а.с.134-135) вбачається, що дана претензія стосується оплати саме названих вище актів приймання виконаних підрядних робіт.
Разом з тим, доказів направлення вказаної претензії від 25.10.2005 р. №4945 на суму 1714,08 грн. позивачем не надано, у доповненні до відзиву позивач посилається лише на направлення претензії на суму 5503,00 грн., тобто факт пред'явлення вимоги щодо цієї суми позивачем не доведено. Таким чином, беручи до уваги наведене вище положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, слід зробити висновок, що строк виконання Житлово-експлуатаційною конторою №2 свого зобов'язання по оплаті вказаних вище актів не настав.
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції неправомірно задоволено позов в частині стягнення 1800,26 грн.
Окрім того, судова колегія звертає увагу, що з наявного в матеріалах справи розрахунку позивача (а.с.89) вбачається, що позивачем двічі включено до розрахунку позовних вимог акти №111 за травень 2004 р. на суму 78,13 грн. та №188 за вересень 2004 р. на суму 25,82 грн. (а.с.131-132), що призвело до помилкового зарахування господарським судом 103,95 грн. до суми заборгованості, стягнутої згідно оскаржуваного судового акту.
Також, судом першої інстанції при розподілі судових витрат не враховано часткове задоволення позовних вимог та положення ст.49 ГПК України, згідно якої державне мито та витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення суми боргу та судових витрат.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Зважаючи на наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори №2, м. Хмельницький залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27 грудня 2006 р. у справі №18/5735 слід змінити в частині стягнення суми боргу та судових витрат, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Житлово - експлуатаційної контори №2 (м. Хмельницький, вул.Володимирська,1, код ЄДРПОУ 03356298) на користь Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" (м. Хмельницький, пр.Миру, 41, код ЄДРПОУ 05395598) 5286,33 грн. заборгованості, 73,44 грн. державного мита та 84,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".
В решті рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.
4. Справу №18/5735 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Ляхевич А.А.
судді::
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд