Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р.                                                           Справа № 61/38-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача –ОСОБА_1 (довіреність у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1056 Х/1-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2010 р. по справі №61/38-10

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Харків  

про стягнення 689,69 грн. -  

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року по справі № 61/38-10 (суддя Рильова В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв’язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення.

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 61/38-10 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи і докази на їх підтвердження та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року по справі №61/38-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу позивача, перевірила матеріали справи, заслухала присутнього у судовому засіданні представника відповідача та встановила наступне.

Позивач, будучи належним чином, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р., повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 60), свого представника в судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, а колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними у справі документами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість з пені в сумі 689,69 грн. за період з 25.06.2005 р. по 04.04.2007 р. включно за несвоєчасне внесення до державного бюджету орендних платежів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2010 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач нарахував відповідачу пеню за період з 2005 р. по 2007 р., а з позовом звернувся до суду лише у 2010 році, тобто з порушенням  строку позовної давності, передбаченого статтею 267 Цивільного кодексу України.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач користувався державним майном, однак несвоєчасно сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди № 1618-Н/619 від 06.05.2005 р., у зв’язку з чим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області нарахована пеня в розмірі 689,69 грн. за період з 25.06.2005 р. по 04.04.2007 р.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу позивача та дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 6 травня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та СПД-ФО ОСОБА_2 був укладений договір оренди № 1618-Н/619 на окреме індивідуально визначене нерухоме майно - "кіоск", що знаходився на балансі ДП Харківський метрополітен, загальною площею 7,60 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 06.05.2005 р., підписаним повноважними представниками сторін.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що орендар перераховує 70 % від розміру орендної плати до державного бюджету на рахунок, визначений фінансовими органами.

Відповідно до пункту 3.5. договору оплата за цим договором здійснюється передплатою і повинна надходити від орендаря поквартально на розрахунковий рахунок державного бюджету і балансоутримувача не пізніше останнього числа місяця, попереднього наступному кварталу. В останній місяць кожного кварталу з 25 числа по останнє число місяця орендар здійснює доплату за попередній квартал з врахуванням індексації орендної плати та витрат на утримання майна і послуг, які надаються, і вносить попередню плату за наступний квартал у розмірі 100 % скоригованої суми попереднього кварталу.

Пунктами 5.2., 5.5. договору орендар зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та щоквартально до 12 числа місяця попереднього наступному кварталу надавати позивачу інформацію про перерахування орендної плати.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до державного бюджету і на користь балансоутримувача, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.6. договору).

Строк дії договору сторони передбачили у п. 10.1. договору - з 06.05.2005 р. до 06.04.2006 р. включно.

Додатковою угодою № 3 від 15.05.2007 р. до договору оренди № 1618-Н/619 від 06.05.2005 р. строк дії договору подовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 06.03.2010р.

У зв’язку з тим, що відповідач за умовами договору оренди користувався державним майном, однак несвоєчасно сплачував орендну плату, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені в розмірі 689,69 грн. за період з 25.06.2005 р. по 04.04.2007 р.

Слід зазначити, що правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 2005 р. по 2007 р., а звернувся до суду з позовом лише у 2010 році, тобто після встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України, строку для вимог про стягнення неустойки. Клопотань про поновлення строку і обґрунтувань неможливості подання позову у встановлений строк, позивачем до господарського суду надано не було.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.02.2010 р. заявив про сплив строку позовної давності (а. с. 39).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не звернувся до суду з вимогою про захист своїх порушених прав у встановлений законом строк, та не надав суду клопотань щодо відновлення вищезазначеного строку, то є підстави для відмови у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення з відповідача заборгованості з пені в сумі 689,69 грн. за період з 25.06.2005 р. по 04.04.2007 р. за несвоєчасне внесення до державного бюджету орендних платежів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року по справі № 61/38-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року по справі № 61/38-10  залишити без змін.    

          Головуючий суддя                                                                    Токар М.В.  

                                 Суддя                                                                    Івакіна В.О.  

                                 Суддя                                                                   Ільїн О.В.