Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
10 червня 2010 р. № 2-а- 2742/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря –Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача –ОСОБА_1,
відповідача –Межерицького А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними дій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач –фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі –ФОП ОСОБА_3) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (надалі –ДПІ у Зміївському районі Харківської області), в якому, з урахування уточнень позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 14.12.2009 р. щодо відмови ФОП ОСОБА_3 у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік та у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік.
Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вважає неправомірним посилання відповідача в обґрунтування відмови у переході позивача на спрощену систему оподаткування на наявність в останнього податкового боргу в сумі 93217,05 грн. –по податку на додану вартість, 37029,56 грн. –по податку з доходів від підприємницької діяльності, та по земельному податку –730,13 грн. Вказує, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та земельного податку у вказаних розмірах, на час звернення ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Зміївському районі Харківської області були оскаржені ним до суду. Посилаючись на пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., вважає, що вказані податкові зобов’язання не можуть вважатися узгодженими та, відповідно, набути статусу податкового боргу. За таких обставин, не вбачає підстав для відмови позивачеві у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік та видачі відповідного свідоцтва, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування заперечень посилався на пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.123.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі –Закон № 2181), а також лист Державної податкової адміністрації України від 08.08.2006 р. № 14961/7/10-1317/3516 «Щодо узгодження податкових зобов`язань при зверненні платника податків до суду». Зазначив, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та земельного податку, донараховані ФОП ОСОБА_3, набули статусу податкового боргу і не можуть вважатися неузгодженим податковим зобов`язанням у зв`язку з пропущенням позивачем десятиденного строку подачі позову до суду, встановленого пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181. За таких обставин, не вбачає правових підстав для переходу позивача на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік у зв`язку з наявністю в останнього податкового боргу; просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Зміївською районною державною адміністрацією свідоцтво про державну реєстрацію від 29.05.2001 року, взятий на облік у ДПІ у Зміївському районі Харківської області 29.05.2001 р. за № 148.
Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 (надалі –Указ), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Пунктом 4 Указу встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Як свідчать матеріали справи, 08.12.2009 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до ДПІ у Зміївському районі Харківської області із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік. До заяви позивачем було додано оригінал свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік, копію платіжного доручення № 135 від 08.12.20098 р. про сплату єдиного податку за січень 2010 року на суму 800,00 грн.
14.12.2009 року позивачеві було надано письмову відповідь за № 897/10/17-053, якою ФОП ОСОБА_3 було відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік. Вказану відповідь позивач отримав 06.01.2010 р. Згідно даної відповіді, позивачеві відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у зв`язку з наявністю заборгованості по податку на додану вартість у сумі 93217,05 грн., по податку з доходів від підприємницької діяльності –37029,56 грн., по земельному податку –730,13 грн.
Судом з`ясовано, що вказана заборгованість виникла внаслідок винесення ДПІ у Зміївському районі Харківської області податкових повідомлень-рішень про донарахування ФОП ОСОБА_3 відповідних податкових зобов`язань.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з 08.12.2008 р. по 24.12.2008 р. фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено виїзну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2008 р. Про результати перевірки складено акт № 1527/17-017/2/87607477 від 29.12.2008 р.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3, зокрема, ст.1 указу № 727, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 р., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за перевірений період в сумі 37029,56 грн., в т.ч. за ІV кв. 2007 р. по ІІІ кв. 2008 р. в сумі 37029,56 грн.; пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 93217,05 грн., в т.ч. за І-ІІІ кв. 2008 р. – на 93217,05 грн.; ст.ст.2, 8, 15 Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР «Про плату за землю», в результаті чого зменшено надходження земельного податку до бюджету в сумі 730,13 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000151701/0 від 20.01.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб (за основним платежем) в сумі 37029,56 грн.; № 0000161701/0 від 29.01.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 141355,58 грн., в т.ч. за основним платежем –93217,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –48138,53 грн.; № 0000171701/0 від 29.01.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання із земельного податку (за основним платежем) в сумі 730,13 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, за результатами якої залишились незмінними суми податкових зобов`язань із земельного податку та по податку з доходів фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, у зв`язку з чим відповідачем з метою доведення нових граничних строків сплати податкових зобов`язань були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000171701/1 від 11.03.2009 р., № 0000171701/2 від 24.06.2009 р., № 0000171701/3 від 23.09.2009 р.; № 0000151701/1 від 30.03.2009 р., № 000151701/2 від 24.06.2009 р., № 0000151701/3 від 23.09.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання із земельного податку та з податку з доходів фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.
Як свідчать матеріали справи, за результатами адміністративного оскарження було зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000961701/1 від 10.03.2009 р. про визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 122267,7 грн., в т.ч. за основним платежем –80605,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –41662,57 грн.; № 0002531701/2 від 24.06.2009 р., № 0002531701/3 від 23.09.2009 р. про визначення податкового зобов`язання з ПДВ (за основним платежем без застосування штрафних (фінансових) санкцій) на суму 93217,05 грн..
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх в судовому порядку, подавши 03.11.2009 р. позов до Харківського окружного адміністративного суду.
11.01.2010 р., після одержання від ДПІ у Зміївському районі Харківської області листа, яким ФОП ОСОБА_3 було повідомлено про відмову у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, останнім відповідачеві було направлено заяву, в якій позивач, посилаючись на пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі –Закон № 2181) вказав на відсутність у ФОП ОСОБА_3 податкового боргу, повідомивши відповідача про подання адміністративного позову до суду.
Листом від 22.01.2010 р. № 16-Г/17-055 ДПІ у Зміївському районі Харківської області повторно відмовила позивачеві у переході на спрощену систему оподаткування з посиланням на пп.5.3.1 п.5.3, пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181.
Слід відмітити, що єдиною підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відповідачем зазначено наявність у ФОП ОСОБА_3 заборгованості по податку на додану вартість у сумі 93217,05 грн., по податку з доходів від підприємницької діяльності –37029,56 грн., по земельному податку –730,13 грн., яка, на думку відповідача, набула статусу податкового боргу.
З таким твердженням відповідача неможливо погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181, податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження сум податкових зобов`язань встановлено статтею 5 Закону № 2181. Так, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 вказаної статті податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїми правом на адміністративне оскарження податкового зобов`язання, надане йому підпунктом 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181.
Згідно із абз.4 пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що остаточним рішенням вищого (центрального) органу контролюючого органу у процедурі адміністративного оскарження, розпочатій позивачем, є рішення ДПА України № 19961/7/25-0315 від 16.09.2009 р. про результати розгляду повторної скарги позивача. За результатами розгляду ДПА України повторної скарги ФОП ОСОБА_3 ДПІ у Зміївському районі Харківської області було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000171701/3, № 0002531701/3 та № 0000151701/3 від 23.09.2009 р.
Зазначені повідомлення-рішення були одержані позивачем поштою 21.10.2009 р., про що свідчить надана до матеріалів справи копія поштового повідомлення.
Як з`ясовано судом і не заперечується відповідачем, 03.11.2009 року ФОП ОСОБА_3 було подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2009 р. № 0000151701/0, від 30.03.2009 р. № 0000151701/1, від 24.06.2009 р. № 0000151701/2, від 23.09.2009 р. № 0000151701/3; від 24.06.2009 р. № 0002531701/2, від 23.09.2009 р. № 00002531701/3№ від 29.01.2009 р. № 0000171701/0, від 11.03.2009 р. № 0000171701/1, від 24.06.2009 р. № 0000171701/2 від 23.09.2009 р. № 0000171701/3.
Абзацем 6 пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 чітко визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Таким чином, податкове зобов`язання ФОП ОСОБА_3 з податку на прибуток фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності в сумі 37029,56 грн., з податку на додану вартість в сумі 93217,05 грн., по земельному податку –730,13 грн., на момент звернення до ДПІ у Зміївському районі Харківської області –08.12.2009 р. із заявою про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік, мало статус неузгодженого податкового зобов`язання.
Крім того, підпунктом 2.10 п.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. № 567/5758, надано визначення узгодженого податкового зобов`язання. Так, відповідно до п.п. «в»даного підпункту, податкове зобов`язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платника податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження) у день прийняття відповідної постанови апеляційним господарським судом.
З наведеного випливає, що узгодженим податковим зобов`язанням сума податкового зобов`язання, оскаржена в судовому порядку, може стати лише у день прийняття рішення судом першої інстанції (на користь податкового органу) або апеляційної інстанції –у разі подання апеляційної скарги саме платником податків (а не податковим органом).
Слід відмітити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2010 р. по справі № 2а-43044/09/2070 позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 29.01.2009 р. № 0000151701/0, від 30.03.2009 р. № 0000151701/1, від 24.06.2009 р. № 0000151701/2, від 23.09.2009 р. № 0000151701/3, від 29.01.2009 р. № 0000171701/0, від 11.03.2009 р. № 0000171701/1, від 24.06.2009 р. № 0000171701/2, від 23.09.2009 р. № 0000171701/3, від 24.06.2009 р. № 0002531701/2, від 23.09.2009 р. № 0002531701/3.
Таким чином, суми податкових зобов`язань, які стали підставою для відмови позивачеві у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і не набули статусу узгодженого податкового зобов`язання.
Зі змісту положень пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 випливає, що сумою податкового боргу, наявність якого відповідно до пункту 4 Указу № 727/98 може бути перешкодою для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, може бути визнана лише узгоджена сума податкового зобов`язання.
За таких обставин, суд не може погодитися із твердженням відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_3 податкового боргу.
При цьому, слід відмітити, що положеннями пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону 2181 десятиденний строк сплати податкових зобов`язань за податковими повідомленнями, який, на думку відповідача, було пропущено ФОП ОСОБА_3, встановлено лише для податкового зобов`язання, узгодженого за результатами процедури адміністративного оскарження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 5 Закону 2181, якими законодавцем встановлено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Тобто, оскаржена позивачем в судовому порядку сума податкового зобов’язання на дату відмови відповідача у переході на спрощену систему оподаткування мала статус неузгодженого податкового зобов’язання.
За таких обставин, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що суми за спірними податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу податкового боргу у зв’язку з пропуском десятиденного строку, передбаченого на оплату сум за податковими повідомленнями-рішеннями.
Щодо посилань відповідача на Лист ДПА України від 08.08.2006 р. № 14961/7/10-1317/3516, відповідно до якого при оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов`язання, не сплаченого після спливу десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов`язанням, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість, податку на прибуток фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та земельного податку не було узгодженим податковим зобов`язанням у розумінні п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону № 2181 та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. № 567/5758.
Крім того, як встановлено пп. «г»пп.4.4.2 п.54.4. ст.4 Закону 2181, податкове роз`яснення, яким за своєю сутністю є лист ДПА України від 08.08.2006 р. № 14961/7/10-1317/3516, не має сили нормативно-правового акта.
За таких обставин, суд не приймає посилання на вказаний лист в якості достатнього обґрунтування заперечень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після граничного строку сплати сума податкового зобов`язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона містить ся до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).
Проте, надані до матеріалів справи копії зворотного боку картки особового рахунку ФОП ОСОБА_3 свідчать про те, що відповідачем вимог даного пункту Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 р. не виконані.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони є документально та нормативно обґрунтованими, а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними дій –задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 14.12.2009 р. щодо відмови ФО-П ОСОБА_3 у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік та у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (63460, АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1), державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 15.06.2010 р.
Суддя Т.С. Перцова