У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Шамрило Л.Г., Кіянової С.В.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 15 лютого 2010 року Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь - металургійний завод» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000грн., а також судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» просить скасувати рішення, у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не ураховано,
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 28.12.1987р., виконуючи свої трудові обов'язки на зазначеному підприємстві, отримав виробничу травму, яка потягла втрату працездатності та встановлення йому висновком МСЕК від 25.11.2008 року третьої групи інвалідності, та втрату 50% професійної працездатності.
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька призначені та виплачуються страхові виплати у відшкодування шкоди заподіяної його здоров’ю.
У зв’язку з травмою йому заподіяно моральну шкоду, він позбавлений можливості працювати, потребує постійного лікування, але не має для цього достатніх кошт, що його пригнічує. Просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 27.10.2009 року за клопотання відповідної сторони у якості співвідповідача по справі було залучено фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги.
Представник позивача ОСОБА_3 також в судовому засіданні підтримала повністю позов ОСОБА_1.
Представник відповідача - ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» -
Жукова Т.Г. позов не визнала.
Представник фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька - Грішина О.О. позов також не визнала.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею ж 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно ж до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), згідно зі ст.. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту №157 про нещасний випадок (форма Н-1), складеного 28.12.1987 року, при виконані ОСОБА_1 виробничого завдання, сталося падіння з висоти предмета, який влучив йому у голову і спричинив йому забиття і рану тім'яної області. Причиною нещасного випадку встановлено недостатній контроль з боку механіка ОСОБА_6 за безпечним виконанням ремонтних робіт. Зазначеним актом зафіксовано наявність факту порушення роботодавцем - ЗАТ «Донецьксталь -металургійний завод» законних прав працівника ОСОБА_1 і в зв'язку з цим суд дійшов до обґрунтованого висновку про виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди.
Згідно довідки МСЕК, вперше ОСОБА_1 встановлена втрата працездатності і 3-я група інвалідності безстроково - 25.11.2008року. Згідно листа МСЕК причиною інвалідності являється трудове каліцтво. Підставою для цього слугували ускладнення після ЧМТ, отриманої на виробництві в 1987р. у вигляді посттравматичної інцефалопатії з лікворосудинною дисциркуляцією, цефалгією.
Таким чином, причинний зв'язок між трудовим каліцтвом та втратою працездатності і отриманням інвалідності ОСОБА_1 підтверджено документально медично-соціальної експертною комісією.
Позивачем, також, надано суду документи (виписки з історії хвороби) на підтвердження погіршення його стану здоров'я внаслідок отримання вказаної виробничої травми, та необхідності постійного обстеження та лікування.
Судом також ураховано, що відповідно до ст.. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а згідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч. З ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23.02.2007 року № 717-5 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку «Фонду» відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, судом зроблений правильний висновок про те, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.. 237-1 КЗпП України.
Розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. відповідає роз’ясненням, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами)
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов’язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд ,–
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: