У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  11 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:  

головуючого  Новодворської О.І.  

суддів Шамрило Л.Г., Кіянової С.В.  

при секретарі  Поправка О.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -  

Встановила:  

Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року   відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та  задовольнити його скаргу у повному обсязі, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної  скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.  

З матеріалів цивільної справи убачається, що у 2009 року заявник звернувся до суду із вищевказаною скаргою, посилаючись на те, що 23.03.2005 року він отримав  в Пролетарському райсуді м. Донецька виконавчий лист №6-65/04 про стягнення з Держказначейства України на його користь 622,75    грн. 12.05.2005 року відділ ДВС у Будьонівському районі м. Донецька, відправив даний виконавчий лист до Київського обласного  управління  юстиції,  а  13.06.2005  року  дане  обласне управління юстиції передало його до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби, де головним держвиконавцем Бурнос С.В. було відкрите виконавче провадження.  

На весні 2007 року на його рахунок були перераховані  три суми грошових коштів, про що він дізнався у вересні 2007 року. Жодна з цих сум не відповідала сумі, вказаній у виконавчому листі, оскільки крім даного виконавчого листа в департаменті знаходились ще 3 виконавчих листа на його ім'я, ніяких пояснень з цього приводу він не отримував.  

У грудні 2007 року він направив скаргу до департаменту з проханням роз'яснити, чому ні один з переказів не відповідає сумам, що вказані у виконавчих листах.

Заявник просив визнати дії державного виконавця по перерахуванню неповної суми на виконання рішення суду неправомірними і зобов'язати державного виконавця виконати рішення суду у повному обсязі.

У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.  

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 02.11.2004 року Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 622,75 грн.,  про що був виданий виконавчий лист.

У відповідності з п.11.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року (з наступними доповненнями та змінами) державний виконавець в процесі виконання рішення може особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників, які потім, у відповідності з п.11.1.4 вказаної Інструкції повинні бути зараховані на депозитний рахунок виконавчої служби.

Як вбачається з наданої копії ощадної книжки 05.05.2007 року на користь заявника були переховані грошові кошти відповідно до виконавчого листа у розмірі 616,52 грн.

У відповідності з п.11.2.7 вищевказаної Інструкції у разі відсутності відомостей, яким чином провадити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувачу про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів»

Як встановлено в судовому засіданні, державний виконавець перераховував кошти  на розрахунковий рахунок вказаний заявником.

Суд обгрунтовано не узяв до уваги доводи заявника про те, що державний виконавець повинен був перерахувати на його особистий рахунок у банківській установі суму на виконання рішення суду з урахуванням комісії, яка береться установами банку, оскільки, у відповідності до п.4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій та ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження» комісійна винагорода, яка береться установами банку за обслуговування банківських рахунків не відноситься до витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням.

Оскільки, в задоволенні скарги  було відмовлено, у відповідності до ст.. 388 ЦПК України, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення понесених   заявником судових витрат.  

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов’язкового їх скасування.  

Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України,  апеляційний суд –

                                                                     УХВАЛИВ :

             Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

 Головуючий :

 Судді: