У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Шамрило Л.Г., Кіянової С.В.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально- Міського районного суду м. Макіївки від 22 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Макіївки від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 149492 грн. 57 коп., що еквівалентно 19414,62 доларів США, судовий збір в сумі 1500 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн., а всього 151022,57 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема вважає, що вимоги банку щодо стягнення заборгованості фактично змінюють умови договору, з якими він погоджувався, крім того банк має право стягнути пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов»язань та звернути стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у жовтні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №БОМ8ОК40000005, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 12820,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири (10000,00доларів США), а також у розмірі 1121,12грн. на сплату страхових платежів, строком до 25.08.2025 року, а відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки в період з 20 по 25 число щомісяця у розмірі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості. Згідно з п.4.1 кредитного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк та відповідач ОСОБА_1 уклали договір застави майнових прав. Свої обов’язки за кредитним договором позивач виконав повністю, а відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує і станом на 14 квітня 2009 року має заборгованість у загальній сумі 19414доларів США 62 цента, що за курсом НБУ на 14.04.2009 року складає 149492,57грн.
Просили звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок № 129 по вул. Р. Люксембург в м. Макіївка, та зобов’язати висилитися, осіб, які мешкають в будинку.
У подальшому уточнили позовні вимоги та просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по кредиту в сумі 149492,57грн. та судовий збір сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1500 грн. й витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн..
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Представник відповідача Івлєв Р.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до ум| договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установ /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умова; встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору №ООМ8ОК40000005 від 25 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого сторонами були прийняті на себе взаємні зобов'язання, а саме: кредитор надав відповідач кредит у виді не поновлюваної лінії, у розмірі 12820,00 доларів США на наступні цілі: для купівлі квартири в сумі 10000,00 доларів США та на оплату страхових платежів в сумі 1121,12грн., строком до 25.08.2025 року, а останній був зобов'язаний повернути наданий кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленим договором. Укладений кредитний договір особисто підписаний відповідачем ОСОБА_1, чого він в судовому засіданні не оспорював.
Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору, відповідач зобов'язався в період з 20 по 25 число щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості, та сплачувати банку щомісяця у зазначений період 156,40 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії.
Згідно з п.4.1 кредитного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.
Згідно наданому позивачем розрахунку заборгованості підтверджений факт наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 14 квітня 2009 у загальному розмірі 19414,62 доларів США, що за курсом НБУ на 14.04.2009 року відповідає 149492,57грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами /з простроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, тому суд обгрунтовано дійшов до висновку, що позивач мав підстави до стягнення заборгованості за кредитом.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Вийти за межі позовних вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом, із дотриманням загальних засад цивільного судочинства. Про це також роз’яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі».
Із урахування цих положень закону, апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув стягнення на предмет іпотеки та не погасив заборгованість за її рахунок.
судом першої інстанції перевірялися доводи ОСОБА_1 щодо шахрайських дій Хмелевського та цим доводам надана відповідна оцінка.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спроствують висновків суду першої інстанції.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Макіївки від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: