Справа - № 22ц-1952/09     Головуючий в 1-й інстанції - Остапенко Н.Г.,

Категорія -34     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Петренко О.І.,

суддів     Котушенко С. П.,  Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Білоус A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 29 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 29 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 15558 грн. 68 коп.,  у відшкодування моральної шкоди 1200 грн. та судові витрати в сумі 665 грн.; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 порушив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін,  експертів,  перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні,  а,  отже,  законність та обгрунтованість рішення суду,  в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів находить,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Судом встановлено,  що 16 грудня 2004 року близько 11 год. 30 хв. В м.  Дніпропетровську,  по вул.  Набережна Заводська,  зі сторони Кайдацького мосту,  в напрямку вул.  ОСОБА_4,  рухався автомобіль «Опель Вектра»,  д/н НОМЕР_1,  який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 23 червня 2004 року,  під управлінням ОСОБА_1,  право керування якого зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу по заяві власника,  і який,  перевищив допустиму швидкість,  обмежену дорожній знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/г»,  виїхав на смугу,  що розділяє потоки зустрічних напрямків,  і в районі електроопори №304 не впорався з управлінням,  в результаті чого автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху,  де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_2,  який рухався в зустрічному напрямку по вул.  Набережній Заводській,  зі сторони вул.  ОСОБА_4 в напрямку Кайдацького мосту,  в крайньому лівому ряду,  для руху в даному напрямку.

Постановою Ленінського райсуду м.  Дніпропетровська від 21 листопада 2005 року адміністративна справа у відношенні водія ОСОБА_1 за  ст.  124 КУпАП закрита,  у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому суд зазначив,  що

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 грудня 2004 року була винесена з урахуванням висновку авто товарознавчого дослідження №70/27-595 від 24 грудня 2004 року,  складеного експертом НДЕКІД при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5,  в ході проведення дослідчої перевірки встановлено,  що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.8, 11.3, 1.2 Додатку №1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №859 від 27 вересня 2005 року та висновку судової авто технічної експертизи №191-07 від 17 червня 2008 року достеменно механізм ДТП не встановлений.

Однак,  судом встановлено,  що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»,  а,  окрім того,  на час скоєння ДТП він взагалі був позбавлений права керування транспортними засобами.

Приймаючи до уваги наведене,  суд прийшов до висновку,  що винним у скоєнні ДТП є саме ОСОБА_1,  який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом,  а тому заподіяна матеріальна шкода внаслідок ДТП в сумі 15558 грн.68 коп.,  визначена відповідно до висновку ZU140105/2 спеціаліста-товарознавця від 14 січня 2005 року,  підлягає стягненню саме з нього на користь позивача ОСОБА_2

З урахуванням принципу розумності,  доцільності,  справедливості та перенесеними душевними стражданнями суд визначив до стягнення у відшкодування моральної шкоди,  спричиненої ОСОБА_2,  1200 грн.

Суд вважав за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_2 у стягненні недоотриманої орендної плати за грудень 2004 року та січень 2005 року в розмірі 1450 грн.,  оскільки строк дії договору оренди автомобіля НОМЕР_3,  укладений між ним та ВАТ «ГАСТРО корпорейшн ІНДАСТРІ»,  обмежений 31 грудня 2004 року,  а тому відсутні підстави стягнення орендної плати за січень 2005 року,  а,  окрім того,  відсутні підстави для стягнення орендної плати за весь грудень 2004 року,  т.я. ДТП сталася 16 грудня 2004 року. При цьому вказаний договір не був посвідчений нотаріально,  як того вимагає ч.2  ст. 799 ЦК України.

В той же час ОСОБА_3 не надано доказів,  які підтверджують факт заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди саме ОСОБА_2,  тому в задоволенні зустрічних позовних вимог судом було відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що з'ясувавши в повному обсязі права та обов'язки сторін,  обставини справи,  перевіривши доводи,  та,  давши їм правову оцінку,  суд постановив рішення,  що відповідає вимогам закону. Висновки суду є обгрунтованими і підтвердженні наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці та не спростовують їх.

Відповідно до  ст.  212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Підсумовуючи вищезазначене,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду 1-ї інстанції є законним і обгрунтованим,  а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307-308,  313,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського райсуду м.  Дніпропетровська від 29 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення,  але може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду.