Справа №10-1893/2009 Категорія КК: ст.236-8 КПК України Головуючий у першій інстанції - Смик С.І. Доповідач: Чорний О.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

 Іменем України

28 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді:     Мацелюха П.С.

суддів:     Лук'янець Л.Ф., Чорного О.М.

прокурора:     Лесько С.В.

адвоката:     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою задоволена скарга ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області від 30 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно нього як директора ПП «Літл» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а постанова про порушення справи скасована.

Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення справи у прокурора не було приводів і підстав для її порушення, оскільки в наданих матеріалах відсутні достатні данні, які вказують на наявність ознак злочину. Він посилається на неповноту проведеної перевірки та необґрунтованість прийнятого за її результатами рішення, оскільки, на його думку, дане рішення приймалося лише на підставі Акту про результати документальної перевірки, за умов неузгодження податкових повідомлень-рішень, тобто без додатково зібраних даних щодо наявності в діях ОСОБА_3 умислу на ухилитися від сплати податків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та залишити скаргу без задоволення, посилаючись на істотне порушено вимоги кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він вказує на те, що, в порушення вимог ст. 236-8 КПК України, під час розгляду скарги суд не перевірив наявність приводів і підстав для порушення справи, а вдався до процесуальної оцінки доказів. Зокрема, прокурор звертає увагу на необґрунтованість визнання ряду, зібраних в ході перевірки, доказів недопустимими, так як їх процесуальне закріплення, а саме встановлення їх відповідності і достатності, входить до компетенції органів досудового слідства і можливо лише за умови порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, адвоката, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області від 30 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 як директора ПП «Літл» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором не були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи.    

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необгрунтованим і з ним не погоджується.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи справу вимоги вище зазначеного кримінально-процесуального законодавства не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді скарги суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки, визнавши ряд, зібраних в ході перевірки, доказів недопустимими, вдався до їх процесуальної оцінки, тобто перевірив достатність доказів у справі для доведення вини скаржника, що є неприпустимим по даній категорії справ.

Також, необгрунтованим є посилання суду першої інстанції на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.2004 року № 15, оскільки ця постанова стосується не стадії порушення кримінальної справи за наявності лише ознак

 злочину, а вже стадії пред'явлення обвинувачення, яка передбачає існування достатніх доказів для доведеності вини особи.

Крім того, слід звернути увагу на невиконання судом першої інстанції вимог, зазначених в ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Отже, оскільки суд першої інстанції не належним чином дослідив матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, вдався до оцінки доказів під час розгляду скарги, а не перевірки наявності приводів і підстав для порушення справи, колегія суддів позбавлена можливості проаналізувати законність та обґрунтованість прийнятого рішення, що є підставою до скасування оскаржуваної постанови і поверненню справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи зазначене, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, під час якого необхідно належним чином дослідити матеріали справи та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, проаналізувати наявність приводів і підстав до її порушення, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року, якою задоволена скарга ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області від 30 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно нього як директора ПП «Літл» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а постанова про порушення справи скасована, - скасувати, а матеріали справи направити в той же суд на новий судовий розгляд іншим складом суду.