Справа № 22- 9256/09     Головуючий у 1-й інстанції - Шереметьева Л.А.

Доповідач - Качан В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого     Качана В.Я.

суддів     Білич І.М.

Шахової О.А. при секретарі     Сирбул О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, -

встановила:

В липні 2004 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Д111 у Солом'янському районі м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про анулювання реєстрації та права власності на частину домоволодіння, визнання цілим домоволодінням та права власності на нього.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року позов було задоволено.

Ухвалою колегії судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2009 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року було скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції в зв'язку зі смертю позивачки в справі ОСОБА_5 до участі в справі в якості правонаступника був залучений ОСОБА_4.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2009 року була проведена заміна відповідача в справі - ДТП у Солом'янському р-ні м. Києва на ОСОБА_3.

В квітні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з додатковою позовною заявою, якою уточнив позовні вимоги і просив суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, припинити його право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язати Києвське міське бюро технічної інвентаризації  та  реєстрації   права  власності   на  об єкти  нерухомого  майна

 скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 на домоволодіння АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на його ім'я на домоволодіння АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що його мати ОСОБА_5 була власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1. В цьому будинку вона проживала та була зареєстрована з грудня 1954 року. Власником іншої 1/2 частини домоволодіння була відповідачка ОСОБА_3 Житловий будинок складався з двох ізольованих квартир з окремими входами та автономними комунікаціями.

В квартирі № 2 будинку проживала та була зареєстрована відповідачка разом з членами своєї сім'ї до листопада 1973 року. В вересні 1973 відповідачка на себе та свою родину отримали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 в зв'язку з тим, що частина будинку, в якій вони проживали, була в аварійному стані.

При цьому вони звільнили частину будинку, що займали та виселилися з нього. Після 1973 року вони будинком не користувалися. В отриману квартиру вони переїхали проживати, а приміщення, що ввійшли до квартири № 2 спірного житлового будинку відповідачка знесла. 07.07.2004 року його мати звернулася до Солом'янського районного суду Києва з позовом про анулювання реєстрації та права власності на частину домоволодіння, визнання цілим домоволодіння і права власності на нього. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року цей позов було задоволено.

Після цього його мати приватизувала земельну ділянку площею 0, 10га, на якій знаходилося спірне домоволодіння, і на її ім'я було видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати - ОСОБА_5 померла. Після її смерті він успадкував майно, що належало матері, та відповідно став власником житлового будинку, що знаходився в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 10 га, що знаходиться за цією ж адресою, отримав Державний акт на цю земельну ділянку.

Після того, як він успадкував будинок, він знаходився у аварійному стані і зруйнувався, а тому він зніс залишки цього будинку. На сьогоднішній день цього будинку не існує.

Право власності відповідачки на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 припинилося після знесення нею цієї частини будинку в 1973 році. Однак вона, в порушення законних прав та інтересів співвласника житлового будинку, тобто його матері, в БТІ м. Києва не зняла з державної реєстрації право власності на цю частину будинку.

Після скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року реєстрація права власності на частину будинку залишається за відповідачкою, і це порушує його права власника земельної ділянки площею 0, 10 га, що знаходиться на АДРЕСА_1. Виходячи з цього просив позов задовольнити.

 Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2009 року позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1.

Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого, думку осіб що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи мати позивача ОСОБА_5 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 9-ю Київською державною нотаріальною конторою 11.06.1982 року, була власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Як вбачається з домової книги на вказане домоволодіння, в цьому будинку вона проживала та була зареєстрована з грудня 1954 року.

Власником іншої 1/2 частини домоволодіння була відповідачка ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 14-ю київською державною нотаріальною конторою 17.05.1955 року.

Згідно нотаріально посвідченого договору користування приміщень житлового будинку від 15.12.1967 року між попередніми власниками домоволодіння ОСОБА_6, яка була власником 1/2 частини будинку згідно договору купівлі-продажу від 14.12.1954 року, та відповідачкою ОСОБА_3, було встановлено порядок користування приміщеннями будинку.

Відповідно до умов цього договору в користування ОСОБА_6 були виділені наступні приміщення: дві житлові кімнати площею 14, 4 кв.м. та 6, 2 кв.м., дві кухні площею 8, 7 кв.м. та 5, 2 кв.м., тамбур площею 3, 3 кв.м. увійшли до квартири № 1, а в користування ОСОБА_3 виділені приміщення: дві жилі кімнати площею 16, 8 кв.м. та 5, 8 кв.м., кухня площею 5, 1 кв.м. та веранда, що увійшли до квартири №2.

Рішенням Виконавчого комітету Залізничної районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 24.09.1973 року № 1760 «Розгляд пропозиції керівництва третього тролейбусного депо про надання житлоплощі» відповідачці ОСОБА_3 на родину з 4-х чол., в т.ч.: вона, чоловік ОСОБА_7, дочка - ОСОБА_8, син - ОСОБА_9, була надана трикімнатна квартира № 117, площею 41, 9 кв.м. на третьому поверсі, буд АДРЕСА_2.

 Цим же рішенням відповідачка ОСОБА_3 була знята з квартобліку. Залізничному РВВС було заборонено прописку по АДРЕСА_1.

За умовами даного рішення прописка по ордеру мала бути здійснена після пред'явлення довідки відповідних житлових органів про приведення в нежилий стан квартири АДРЕСА_1.

На підставі даного рішення відповідачці на сім'ю у складі 4-х осіб було видано ордер № НОМЕР_2 на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2.

Як вбачається з довідки ЖЕК № 514 КП Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва від 17.04.2009 року, відповідачка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 28.02.1974 року по теперішній час.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 27.04.2009 року, у ДНІ у Солом'янського районну м. Києва стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться відомості щодо обліку платників земельного податку починаючи з 1984 року, відповідно до яких платником земельного податку за вказану земельну ділянку в період: з 1984 року по 1998 рік (розміром 632 кв.м.), 1999 рік (розміром 1400 кв.м.), з 2000 року по 2007 рік (розміром 1421 кв.м.) була ОСОБА_5.

З тексту письмової заяви від 23.11.2004 року, написаної та підписною відповідачкою ОСОБА_3 на адресу Солом'янського районного суду м. Києва вбачається, що вона в 1973 році знесла Уі частину житлового будинку по АДРЕСА_1, який знаходився у аварійному стані та отримала квартиру АДРЕСА_2. Про те, що вказана заява була написана власноручно нею відповідачка в судовому засіданні не заперечувала.

Згідно поверхового плану на житловий будинок та журналу внутрішніх обмірів та підрахунків площ приміщень цього будинку, будинок складається з двох квартир № 1 та № 2, квартира № 2 складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 4, 3 кв.м., 2-2 кухня площею 5, 1 кв.м., житлова кімната площею 5, 8 кв.м. та житлова кімната площею 16, 7 кв.м.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок від 06.05.1982 року, житловий будинок складається лише з однієї квартири № 1, приміщення, що входили до квартири № 2, відсутні. ( а.с. 5-18;147-149;160;163;166).

Таким чином, наведеними письмовими доказами судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 знесла 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в 1973 році та знялася з реєстрації в будинку разом з членами своєї сім'ї та заселилися і зареєструвалися в квартирі АДРЕСА_2, яку отримала на свою сім'ю.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року, було анульовано реєстрацію і право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, визнано 1/2 частину наведеного домоволодіння за ОСОБА_5, цілим домоволодінням та визнано право власності на це домоволодіння за ОСОБА_5

ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку площею 0, 10 га за адресою: АДРЕСА_1 та набула право власності на цю земельну ділянку згідно

 Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 26 листопаду 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Позивач ОСОБА_4 успадкував майно, що належало його матері, та набув право власності в порядку спадкування за заповітом відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2007 року на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 10 га, що знаходиться на АДРЕСА_1. На підставі даного Свідоцтва про право на спадщину позивач 14.02.2008 року отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 (а.с.87-90).

Ст. 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі знищення майна.

Відповідно до вимог ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що частина житлового будинку, яка належала відповідачці, була знищена, а тому право власності позивачки на цю частину припинилося.

В той же час, з довідок БП м. Києва від 17.10.2008 року та 27.07.2009 року вбачається, що державна реєстрація права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння на ім'я відповідачки після ухвалення рішення судом 06.12.2004 року була скасована.

Таким чином, суд першої інстанції правильно з'ясував, що підстави для задоволення вимог позивача в цій частині щодо відповідачки відпали.

Актом № 28 від 24.04.2009 року ВСП «Приватний», складеного за результатом виходу на місце, була обстежена земельна ділянка АДРЕСА_1, що належить на праві особистої власності гр. ОСОБА_4. За результатами обстеження було встановлено наступне: будинок, житловою площею 14, 4 кв.м., згідно технічного паспорту р. НОМЕР_4 від 07.03.2008 року та надвірна будівля: вбиральня під літ. Ж, № 1-5 на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині припинення його права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та його ім'я підлягають задоволенню.

 Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги заперечення відповідачки та її представника в судовому засіданні та виходив з того, що відповідно до ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших особі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З даної норми закону слідує, що право власності особи на майно може бути припинено лише за рішенням суду.

З рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2004 року, скасованого в подальшому, вбачається, що ним було анульовано реєстрацію на право власності відповідачки на належну їй 1/2 частину спірного будинку.

З листів БТІ м. Києва від 17.10.2008 року та 27.07.2009 року на запит суду право власності та реєстрація права власності за відповідачкою скасована на підстав рішення суду (а.с. 94).

Виходячи з того, що вказане рішення суду на даний час скасовано, з точки зору закону та ст. 41 Конституції України право власності особи на майно може бути припинено лише за рішенням суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обґрунтування вимог позивача в цій частині.

В той же час, в зв'язку з виконанням рішення суду від 06.12.2004 року в частині анулювання реєстрації права власності відповідачки на 1/2 частину спірного будинку, суд першої інстанції вірно не знайшов підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.