Справа №10-2002/2009 Категорія КК: ст. 236-2 КПК України Головуючий у першій інстанції - Кормушин К.О.

Доповідач: Чорний О.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суд м. Києва у складі:

головуючого:     Полтавцевої Г.А.

суддів:     Мацелюха П.С., Чорного О.М.

за участю прокурора:       Карпука Ю.А.

скаржниці:     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві матеріали за апеляціями ОСОБА_2 на постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 на постанову помічника прокурора Шевченківського району м. Києві від 06 березня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора стоматологічної поліклініки при НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_33а відсутністю в його діях ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 139, 161 ЮС України.

Таке рішення суд мотивував тим, що перевірка за зверненням ОСОБА_2 проведена з дотриманням вимог закону, а висновки зроблені за її результатами, щодо відсутності в діях ОСОБА_3 ознак злочинів, пов'язаних з ненадання допомоги хворому та порушенням права рівності громадян, відповідають фактичним обставинам справи.

Також, судом було прийнято окрему постанову щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ст.. 161 КК України, оскільки остання, на його думку, допускала в ході судового засідання висловлювання на приниження національної гідності осіб єврейської національності, а також виклала їх в своїй скарзі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, скаржниця звернулася з апеляціями в яких просить скасувати постанови суду та, як вбачається з її змісту, направити справу для організації додаткової перевірки, оскільки під час розгляду скарги було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і постановлению необґрунтованої окремої постанови. Вона вказує на неповноту і однобічність проведеної перевірки, зокрема на необхідність встановлення в суді фактів злочинних дій ОСОБА_3.

Заслухавши доповідача, пояснення скаржниці на підтримку апеляцій, прокурора, який частково підтримав апеляції і вважав постанову суду законною, а окрему постанову такою, що підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову помічника прокурора Шевченківського району м. Києві від 06 березня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора стоматологічної поліклініки при НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_33а відсутністю в його діях ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 139, 161 КК України, а матеріали повернути для проведення додаткової перевірки.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржницею матеріали, а також матеріали, на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухав пояснення скаржниці, прокурора і дійшов висновку, що при відмові в порушенні кримінальної справи дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому підстави для скасування постанови відсутні. Також, у зв'язку з виявленням в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст.. 161 КК України, було постановлено відповідну окрему ухвалу щодо проведення по даному факту перевірки.

Так, рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні скарги колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Згідно ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя має витребувати матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, ознайомитися з ними і повідомити прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, приймає одне з таких рішень, як задовольнити скаргу або залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні рішення про відмову в порушені кримінальної справи помічником прокурора було дотримано вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, як вбачається з наданих до суду матеріалів, перевірка була проведена всебічно та повно, а з даних зібраних за її результатом не вбачається наявність в діях ОСОБА_3 ознак складів злочинів, пов'язаних з умисним ненадання допомоги хворому та порушенням права рівності громадян.

Посилання апелянта на невмотивованість та необґрунтованість рішення помічника прокурора і суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

 Слід зазначити, що згідно зі ст. 94 КПК України, даними, які можуть бути підставою для порушення кримінальної справи є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину, а тому самі по собі міркування та підозри без належного їх підтвердження, ще не є свідченням наявності в діях певної особи ознак події злочину.

Що стосується окремої постанови, то дослідженням матеріалів справи, не було виявлено даних на підтвердження факту наявності підстав для висновку щодо існування в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 161 КК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт не навів будь-яких даних, які б свідчили, що перевірка по скарзі проведена неповно, однак її доводи щодо відсутності підстав для постановления окремої постанови підтвердилися матеріалами справи.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, обґрунтовано дійшов висновку, що на момент винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи особою, яка їх виносила, було дотримано усіх вимог кримінально-процесуального закону, та необгрунтовано визнав наявність підстав для прийняття окремої постанови, апеляцію скаржниці на постанову суду про залишення її скарги без задоволення слід залишити без задоволення, а апеляцію скаржниці на окрему постанову - задовольнити та скасувати зазначену постанову.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року - залишити без задоволення, а її апеляцію на окрему постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009року -задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 на постанову помічника прокурора Шевченківського району м. Києві від 06 березня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_33а відсутністю в його діях ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 139, 161 КК України, залишити без змін.

Окрему постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України, - скасувати.