Справа № 11-а-2017     Категорія -ч. 2 ст. 186 КК України

Голов-й в суді 1-ї інст. - суддя Квасневська Н.Д.     Суддя-доповідач Скавронік В.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м.КИЄВА

м. Київ-601, вул.  Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді  Стрижко С.І., суддів: Скавроніка В. М., ДзюбінаВ.В., прбкурора Міткової А.О., захисника засудженого ОСОБА_2

розглянула 17 листопада 2009 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року, якою даному прокурору відмовлено в відновленні строку на подання апеляції на вирок цього ж суду від 30.07.2009 року у кримінальній справі з обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, якого на підставі ст. 70 та ч. 5 ст. 71 КК України засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, та відносно ОСОБА_2, засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Як вказано в постанові, 07.09.2009 року до суду надійшла апеляція прокурора у справі на вирок Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2009 року, в якій міститься клопотання про відновлення строку на її подання, пропуск якого прокурор мотивує відсутністю в неї можливості вчасно ознайомитися з матеріалами справи та підготувати апеляцію в зв'язку з великим навантаженням по роботі та знаходженням у відпустці.

Заслухавши пояснення представника прокуратури Печерського району м. Києва, який підтримав апеляцію, та захисника, який проти апеляції заперечував, не вважаючи поважними причини пропуску строку на подання апеляції, суд першої інстанції, відмовляючи прокурору у відновленні строку на апеляційне оскарження, вказав на те, що посилання прокурора на викладені вище поважні причини пропуску цього строку, як то: не ознайомлення з матеріалами справи чи з протоколом судового засідання не  можуть бути визнані поважними, .оскільки він мав можливість вчасно подати апеляцію на вирок суду, а вже потім, ознайомившись з ним та протоколом судового засідання, змінити чи доповнити свою апеляцію.

Крім того, суд послався на статтю 348 КПК України, згідно з якою правом на подання апеляції, крім прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, має також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, втім останній цим правом не скористався.

В апеляції на оскаржувану постанову суду та змінах до неї прокурор просить скасувати її як незаконну, оскільки висновок суду про неможливість відновлення строку на подання апеляції на вирок з причини неподання її прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, є необґрунтованим і суперечить положенням, що містяться в п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно з якими основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що не позбавляє його права на відновлення строку на подання апеляції.

Заслухавши доповідь  судді,  пояснення  прокурора,  яка підтримала    апеляцію, захисника, що проти неї заперечував, перевіривши матеріалами справи доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення, постанову суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові доводами суду першої інстанції про те, що до поважних причин пропуску строку на подання апеляції відносяться обставини, що об'єктивно перешкоджали учаснику судового розгляду вчасно її подати.

Цілком вірно не визнані судом такими обставинами знаходження особи у відрядженні, санаторії, відпустці, завантаженість роботою тощо.

З протоколу судового засідання від 30.07.2009 року (а. с. 42) вбачається, що прокурор у справі ОСОБА_4 брала участь в судових дебатах та була присутня при оголошенні вироку суду, на який вона подала апеляцію.

Таким чином, прокурор мала реальну можливість подати апеляцію на вирок в строк, ще до належного ознайомлення з протоколом судового засідання та з матеріалами справи, а потім її доповнити чи змінити, вім цього не зробила, чим порушила передбачений частиною третьою статті 349 КПК України п'ятнадцятиденний строк на  подання апеляції.

Крім вказаного, колегія суддів вважає правильною позицію суду щодо передбаченого п. 8 статті 348 цього Кодексу права прокурора, що затвердив обвинувальний   висновок,   на   подання   апеляції   на   вирок.     Відтак,

необгрунтованими є викладені в апеляції на постанову суду першої інстанції про відмовлення в поновленні строку на подання апеляції на вирок цього суду доводи прокурора про порушення судом закріпленого у п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України засадничого принципу судочинства про рівність всіх учасників процесу перед законом і судом.

 Виходячи з викладеного, колегія суддів, керуючись ст. ст. 365, 366 і 382 КПК України,

ухвалила:

Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року, якою даному прокурору відмовлено в поновленні строку на подання апеляції на вирок цього суду від 30.07.2009 року у кримінальній справі з обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, якого на підставі ст. 70 та ч. 5 ст. 71 КК України засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, та відносно ОСОБА_2, засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, тривалістю два роки,  з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76., КК України, - без змінно