Справа № 11 «а» -1946 Категорія - ч. 4 ст. 190 КК України
Суддя, голов-й в суді 1-ї інст. Смик С.І. Суддя-доповідач Скавронік В.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - судді Бовтрук В.М., суддів Скавроніка В.М., Мороза І.М., за участю прокурора Мінакової А.О., захисника ОСОБА_3 О.1., засудженого ОСОБА_4,
розглянула 3 листопада 2009 року у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним і засуджено:
• - за ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк два роки;
• - за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності,
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності.
Як вказано у вироку, засуджений з метою підробки документів на отримання кредиту у банківській установі ТОВ КБ «Даніель», вступив у попередню змову з невстановленою слідством особою, надав цій особі свої анкетні дані, після чого вказана особа підробила документи, а саме: довідку про отримані доходи на підприємстві ПП «Д-Форс», ПП «Сучасні будівельні технології», довідку про право власності ОСОБА_4 на квартиру, загальною площею 78, 4 кв.м., та про наявність у нього грошових заощаджень.
Після цього, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що вказані документи підроблені, використав їх, надавши 27 листопада 2007 року до кредитного комітету ТОВ «КБ «Даніель»», що розташований по вулиці Саксаганського, буд. З в місті Києві.
Дані документи надали ОСОБА_4 право на отримання кредиту в ТОВ «КБ «Даніель».
Крім того, він же з метою заволодіння чужим майном, а саме: грошовими коштами в особливо великих розмірах, що належать ТОВ «КБ «Даніель», шляхом обману вступив у попередню змову з особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, та невстановленою слідством особою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами зазначеної банківської установи, 27 листопада 2007 року, ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, та невстановлена особа прибули до банківської установи ТОВ «КБ «Даніель»», яка розташована на вулиці Саксаганського, буд. З в м. Києві. У приміщенні банківської установи, вводячи в оману працівників банку, ОСОБА_4 заповнив заяву на отримання кредиту і надав завідомо підроблені документи на отримання кредиту, а саме: довідку про отримані ним доходи на підприємстві ПП «Д-Форс», ПП «Сучасні будівельні технології», довідку про те, що ОСОБА_4 на праві власності належать квартира, розміром 78, 4 кв.м., та грошові заощадження.
З використанням вказаних підроблених документів ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, та невстановлена слідством особа отримали в ТОВ «КБ «Даніель» на ім'я ОСОБА_4 кредит в сумі 5 565 000 гривень, а відтак - заволоділи шляхом обману чужим майном, що належало данному банку, а саме: грошовими коштами на вказану суму, яка у шістьсот разів перевищує неоподатковуваного мінімум доходів -громадян і є особливо великим розміром.
Заволодівши шляхом обману вказаними грошовими коштами ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, та невстановлена слідством особа розпорядилися ними на власний розсуд.
В апеляції прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року відносно ОСОБА_4 скасувати в частині обставин, що пом'якшують покарання, посилаючись на те, що такі обставини відсутні і в частині призначеного покарання постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованих злочинів та призначити йому покарання:
• - за ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк два роки;
• - за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого "покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності.
В запереченні на апеляцію прокурора, поданих захисником - адвокатом ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, він просить вирок Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2009 року залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення, оскільки пом'якшуючі обставини, які зазначені у вироку суду першої інстанції, обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, а також те, що суд у мотивувальній частині вироку належним ^чином обґрунтував обрану ним міру покарання у виді позбавлення волі з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, всіх обставин справи, особу винного та доказів, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема того, що на першому ж допиті 24.10.2008 року ОСОБА_4, як обвинувачений, визнав свою вину у скоєному, а відтак - щиро розкаявся у вчиненому, те, що ОСОБА_4 сам був використаний організаторами злочину як виконавець, тобто як особа, документи якої були використані ними для заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, що підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, які проти апеляції заперечували, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, який просив врахувати його особу та обставини, викладені у вироку суду першої інстанції, зокрема те, що він зробив належні висновки із вчиненого, щиро кається, має бажання і намір відшкодувати завдану ТОВ «КБ «Даніель» шкоду, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без. задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни з наступних підстав.
Вина засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів в повному обсязі визнана самим засудженим, повністю доведена та підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 і ч. 4 ст. 190 КК України, і вказане ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, який подав апеляцію, про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даних про його особу внаслідок його м'якості, оскільки суд першої інстанції призначив останньому покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням не тільки зазначеного, а й обставини, що у відповідності із ст. 66 КК України пом'якшує покарання, - щирого каяття, а також зважаючи на відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання.
Зокрема, доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 не розкаявся у вчиненому, а заявив про визнання ним вини у скоєному лише перед судовими дебатами і ці дії засудженого свідчать не про щире каяття, а про бажання у такий спосіб ухилитися від покарання за вчинений злочин є
безпідставними, декларативними, оскільки жодними доказами не підтвердженні. Інших доказів, крім тих, що містяться в матеріалах справи, прокурором не надано.
Крім того, колегія суддів констатує, що кримінально-процесуальний закон не містить вказівки про визначення каяття і ступеня його щирості в залежності від того, коли саме, на якій стадії досудового слідства чи судового розгляду справи особа визнала свою вину у скоєному.
Колегія суддів вважає, що сам факт часткового визнання своєї вини ОСОБА_4 ще на першому допиті як обвинуваченого 24.10.2008 року (т. 2, а. с. 139) і в подальшому як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, а також визнання ним своєї вини в повному обсязі наприкінці судового слідства свідчить не про бажання засудженого ухилитись в такий спосіб від кримінальної відповідальності, а, навпаки, про його дійсно щире каяття, на що звернули увагу апеляційного суду ОСОБА_4 і його захисник - адвокат ОСОБА_3, як в запереченнях на апеляцію, так і в своїх поясненнях.
Відхиляючи доводи прокурора як необґрунтовані та залишаючи його апеляцію без задоволення, колегія суддів зазначає також про те, що за дослідженими судом першої інстанції обставинами справи та на підставі викладених у вироку доказів, якими доведена вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів і яким він дав належну оцінку, ОСОБА_4 був саме виконавцем вказаних злочинів, організаторами яких були особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена особа.
На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно врахував те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, до арешту працював, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, перебуває у цивільному шлюбі, а тому зазначене та викладене вище свідчить про його бажання виправитися.
Згідно із вимогами частини другої статті 50 КК України «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення його волі на строк п'ять років є достатнім для досягнення цієї мети, а тому не вбачає підстав до скасування вироку і постановления нового вироку з метою збільшення строку позбавлення засудженого волі вдвічі, як того просить прокурор, чи на інший, більший за призначений судом першої інстанції строк.
Крім того, прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не навів в апеляції будь-яких обставин, які б не були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку та істотно впливали б на призначення ОСОБА_4 покарання і на його розмір.
Таким чином, на підставі викладеного апеляція прокурора має бути залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2009 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.